Гурт «ТІК»: Українські міста нас здивували не менше, ніж Америка й Канада!

Святкування свого 10-річчя «ТІК» у лютому розпочав грандіозним концертом у столичному Палаці спорту, що став стартом ювілейного гастрольного туру «Люби ти Україну!». За чотири місяці музиканти дали незабутні концерти у 32 містах України, шести містах Сполучених Штатів Америки та шести містах Канади. А завершити тур вирішили у рідній Вінниці. Великий сольний концерт гурту «ТІК» пройде у середу, 10 червня, о 19.00 на Центральному міському стадіоні (колишній «Локомотив»). Вінничан чекає три години музично-танцювальної ейфорії, понад 40 улюблених хітів, пристрасні танці, спільні співи і можливість разом із «ТІК» потрапити до Книги рекордів України.

- Усіх запрошуємо приходити у вишиванках, з українськими прапорами та з відмінним настроєм, - каже продюсер гурту «ТІК» Олег Збаращук. - Концерт пройде у форматі масштабного сімейного свята! Очікуємо до 15 тисяч глядачів і вже запросили представників Книги рекордів України, бо плануємо спільно з вінничанами встановити рекорд України, провівши «Найбільший випускний України».

Про те, яким був його власний випускний, що найбільше вразило під час концертів на Сході й Півдні України, та до яких мрій підштовхнули перші гастролі в США та Канаді, у ексклюзивному інтерв’ю RIA розказав незмінний лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк.

Про пригоди на випускному

- Свій вінницький концерт, що є фінальним у турі, ми вирішили присвятити нинішнім випускникам, адже молодь - це наше майбутнє і надія. А шкільні й студентські роки - одні з найпрекрасніших миттєвостей у житті кожного з нас. Я до цих пір добре спілкуюся з усіма своїми однокласниками й одногрупниками, бо за спільні роки навчання ми стали один одному якщо не рідними, то, як мінімум, дуже близькими людьми. Випускних вечорів у моєму житті було аж три. Перший - коли закінчував дев’ятий клас школи у своєму рідному селі Соколова Хмільницького району. Тоді все було традиційно: випускні стрічки, щастя від відчуття власної дорослості, коли можна спокійно випити келих шампанського з учителями, і трепет перед незвіданим майбутнім. Наскільки наш клас є дружнім, ми відчули саме в останні дні навчання. І дуже приємно, що на 20-ту річницю по закінченні школи наш клас зібрався майже у повному складі. Досі наш рекорд по кількості колишніх учнів, що приїхали на зустріч, у школі ніхто не побив!

Другий випускний у мене був у Барському педагогічному училищі. Він був найцікавішим, бо був забарвлений юнацьким романтизмом: під гітару й пісні ми зустрічали незабутній світанок. Цієї магічності й трепету вже не було на випускному у Вінницькому педуніверситеті, де я навчався на історичному факультеті: ми тоді групою зібралися, відзначили й порозбігалися.

Усім нинішнім випускникам я би радив, перш за все, пам’ятати всі чудові моменти, які ви разом переживали за роки навчання. По собі знаю - краще відпустити образи минулого, за все подякувати один одному і вчителям, більшість з яких все-таки бажають добра своїм учням. Ну і варто не забувати про почуття міри, бо деякі так старанно підбивають підсумки, що на ранок нічого не пам’ятають (сміється).

Про гастролі у Штатах

- Перші заокеанські гастролі нашого гурту були багатими на сюрпризи. У Сполучені Штати Америки нас давно звали, а задовго до нашого приїзду шанувальники почали пропонувати цілі екскурсійні тури й свої оселі, де були готові нас прийняти. Така щира гостинність по-справжньому ошелешує! Кожен із нас їхав в Америку зі своєю картинкою і уявленням про цю країну, що були сформовані за фільмами, книгами і розповідями. Дуже кортіло дізнатися, яка вона - та заокеанська мрія, яка протягом багатьох століть манить людей зі всього світу. Особисто мене Америка не розчарувала. Щодня будучи в переїздах, ми не мали занадто багато часу, аби відвідати всі визначні місця міст, у яких перебували, але відчути той американський дух все-таки вдалося. Головна особливість Америки - це безкрайні простори. Країна величезна і у кожному штаті є свої цікавинки. Було дивно, як їдеш 100 кілометрів пустелею і прямо посеред піску, кактусів і маленьких кущиків вільно пасеться стадо худоби, за якою ніхто не наглядає, як в Україні. Нам пощастило побачити Америку навесні, коли навіть пустеля розцвітає, зеленіє і наповнюється пахучим ароматом. А, перебуваючи у Західній Америці, де переважає тропічний клімат, ми бачили багато рослин, тварин і пташок, про які раніше читали лише у книгах, зокрема, я вперше в житті бачив величезне - у людський зріст! - грошове дерево і найменшу пташку у світі - мініатюрну колібрі. Але з цим багатством фауни пов’язаний і головний мінус Америки, який ми спостерігали: коли їхали з Чикаго у Детройт, за п'ять годин руху по трасі нарахували 61 збитого єнота і сім оленів. Виконавчий директор нашого гурту Володимир Лапшов у свій час жив в Америці, тож пояснив, що, на жаль, це досить типове явище…

За 10 днів у США ми проїхали чимало штатів, відіграли шість незабутніх концертів у легендарних містах. Було дуже приємно, що всюди нас надзвичайно тепло приймали, одразу запрошуючи скоріше приїхати з наступними гастролями.

В історичній Філадельфії ми відвідали місцеву українську школу, яка вважається однією з найбільших у Східній Америці, де познайомилися з прекрасними викладачами і керівництвом, а на концерті зустріли земляків з Немирівського району Вінницької області, котрі після виступу нам презентували домашню ковбасу і сало, які власноруч приготували за українськими рецептами.

У Нью-Йорку, який дійсно ніколи не спить, де о першій ночі життя б’є повним ключем, а від величезної кількості автомобілів утворюються довжелезні затори, ми виступали у легендарному Webster hall, який вважається найстарішим і одним з найбільших клубів Великого Яблука. Там, спілкуючись з представниками української діаспори, мені вдалося налагодити хороші контакти ще й по волонтерській роботі.

У «місті вітрів» Чикаго з хлібом і сіллю красуні у вишитих сорочках нас зустрічали в аеропорту, на концерті вся зала хором кричала: «Слава Україні! Героям слава!», а я зустрів вінницьких друзів, з якими не бачився 15 років. Вони багато років живуть у Чикаго. Вийшла кумедна ситуація, коли я відмітив, що вони вже мають яскраво виражений американський акцент, а на моє зауваження вони в один голос заперечили: «Ноу!» (сміється) А під час вечірньої поїздки до озера Мічиган всьому нашому гурту вони презентували ексклюзивне віскі «Коваль», яке робить українець, що живе в Чикаго. Саме це віскі вважається одним з найкращих, але придбати його можна лише в цьому місті.

На концерті у автомобільній столиці Детройті вже після третьої пісні вся зала встала - і почалася справжня гулянка! Усі разом співали, танцювали й водили хороводи, як на традиційному українському весіллі, а наприкінці шанувальники нас неабияк розчулили: поздоровляючи з 10-річчям гурту, хором заспівали «Многая літа!»

Перед виступом у зірковому Лос-Анджелесі ми встигли потрапити на захід вшанування вірмен, що загинули під час геноциду 100 років тому. За цей день перебування у «Місті янголів» пережили чимало інших пригод: потрапили під аномальний для Каліфорнії квітневий дощ, погодували ручну білку, прогулялися узбережжям Тихого океану, з обсерваторії Гріффіта подивилися на легендарний надпис «Hollywood» і переконалися, що в Лос-Анджелесі живуть найкрасивіші жінки Америки, що з’їжджаються сюди зі всієї країни в надії потрапити на кіноекрани.

Останній наш американський концерт проходив у Сан-Франциско. Поки я гостював у ще одних друзів-земляків і пригощав усіх на першій цьогорічній маївці запеченими реберцями і стейками, друга частина нашого гурту поїхала у Національний парк США «Секвоя», де знаходиться найбільше дерево світу. Вражені побаченим, наші духовики - тромбоніст Сергій Шамрай і трубач Сашко Щур - вирішили прямо посеред лісу з гігантських секвой заграти улюблені мелодії. Цей імпровізований виступ вразив усіх відвідувачів, що проходили повз!

Маючи кількаденні перерви між концертами, ми відвідали інші знамениті міста Сполучених Штатів. Азарту набралися у мегавеселому Лас-Вегасі, спілкувалися з волонтерами у сонячному Сакраменто і відвідали один з найстаріших національних парків США - Гранд-Каньйон, що розташований у штаті Арізона на місці резервацій індіанців племен навахо, хавасупай і хуалапай. Гранд-Каньйон по праву визнаний одним з природних чудес світу, адже саме там відчуваєш усю велич і могутність природи. Дивишся і просто перебуваєш у шоку від нереальності і грандіозності величних гір і пейзажів, що за десятки мільйонів років були утворені самим вітром, водними потоками, природними явищами і часом.

А ще одним відкриттям в Америці для мене стало усвідомлення, що без знання англійської - а особисто я у школі вивчав німецьку і польську - можна легко знайти спільну мову з людьми. На виручку завжди приходить мова жестів, а головне - бажання один одного зрозуміти. Із таким арсеналом в Америці все вдається на відмінно!

Про Канаду, яка нагадує Україну

- Вперше в Канаді ми побували ще у вересні 2014 року, коли виступали на головній сцені фестивалю української культури в Торонто «Toronto Ukrainian Festival-2014». Тоді познайомилися з багатьма місцевими музичними колективами та українцями, які багато років живуть у різних містах Канади. Усі нові знайомі запрошували нас приїхати до своїх міст, тож, плануючи гастролі в США, ми вирішили скористатися нагодою навідати наших канадських шанувальників. Під час нинішніх гастролей відвідали шість канадських міст.

Ванкувер скорив нас своїм затишком і чистотою - ми мали нагоду побачити все, за що місто заслужено вже багато років посідає перші місця у рейтингу найкомфортніших міст світу.

У Едмонтоні, який у жарт часто називають Едмончук, бо місто у свій час розбудовували саме українці, а на вулицях, як жартують місцеві, українську мову можна частіше почути, ніж у деяких регіонах Східної України, ми знову ж зустріли дуже багато земляків. Цілі родини підходили розказати, хто жив на Вишеньці, а хто - на Київській.

У «місті мостів» Саскатуні дітки на концерті порадували нас розмаїттям вишиванок і плакатом: «Пишаємось тим, що ми - українці!»

У «столиці українців Канади» Вінніпегу ми мали один з найемоційніших концертів туру.

У Монреалі, який мені дуже нагадав французький Париж, наш виступ був схожий на справжню демонстрацію, бо люди прийшли з небаченою кількістю українських синьо-жовтих і червоно-чорних прапорів.

І наостанок виступили у Торонто: столиця прийняла тепло і весело.

Половині нашого гурту Канада навіть більше сподобалася, ніж Штати. Після галасливої і перенасиченої людом Америки розмірений спосіб життя канадців нам дуже нагадував про Україну. Хоч розташовані на величезних відстанях одна від одної, наші країни насправді дуже схожі. У Канаді ми по-справжньому відчували себе, як удома! Канада - величезна красива країна з неозорими просторами і прекрасними природними ландшафтами та краєвидами, де панує європейська аура з відповідною архітектурою, культурою і поглядами населення. Радують око дуже чисті й ошатні вулиці, у містах одразу відчувається потяг до здорового способу життя: є дуже багато спортивних та дитячих майданчиків, а цікаві рекреаційні зони вдало поєднані з сучасними будівлями. І, звісно, окреме диво - це українська діаспора в Канаді. Люди, що поїхали за океан у пошуках кращої долі, там створили свій власний світ - свою власну Україну з традиціями, які свято бережуть. Нас, як і всіх, хто бачив це на власні очі, це дуже приємно здивувало. В родинах канадських українців вважається моветоном, якщо обоє знають українську мову, але між собою спілкуються англійською. Тому діток, народжених у Канаді, змалечку вчать рідній мові. А якщо батьки раптом не записали дитя до спеціальних недільних українських шкіл, у яких окрім української мови обов’язково навчають українським народним пісням і хореографії, вважається, що на дітях зекономили.

Про сюрпризи українського туру

- Насправді під час нинішньої мандрівки Україною ми отримали не менше вражень, ніж за океаном. Гостинність Центральної України, незабутні стадіонні концерти на Заході, шалені танці на Півночі і небачений досі прояв патріотизму у прифронтових містах на Сході та Півдні України - цей тур для нашого гурту дійсно став особливим. Такої кількості жовто-блакитних подушечок-сердець, букетів квітів та прапорів на кшталт «Схід і Захід разом!» ми не отримували ще ніколи! А оскільки я є затятим кулінаром, у кожній поїздці обов’язково смакував головні місцеві страви - і впевнився у актуальності втілення моєї давньої мрії - видати книгу про нашу подільську кухню. На жаль, чимало наших вінницьких страв незаслужено забуті або зовсім невідомі в Україні і, тим паче, за кордоном. Хоча, як на мене, здивувати можуть усіх! Тому по завершенні туру обов’язково буду старатися віднайти час, щоб завершити збір цікавих рецептів Поділля і об’єднати їх у гарній книзі. Вона буде бестселером!

Учасники гурту "ТІК"

Сергій Апанасенко - гітарист, 25 років

Народився 13 березня 1990 року у м. Вінниця.

Закінчив Вінницький інститут економіки Тернопільської академії народного господарства за спеціальністю «фінанси».

Грав у рок-групах «Strong time», групі Олександра Онофрійчука, «Sour Scream Madness».

У гурті «ТІК» - новачок. Свій перший концерт відіграв півмісяця тому - 14 травня у Житомирі. Вразив усіх колег, вивчивши за рекордно короткий строк весь репертуар «ТІК» і миттєво включившись у шалений гастрольний графік гурту.

Цікаві факти: довгий час захоплювався ентомологією - наукою, що вивчає комах, має чималу домашню колекцію, головна гордість якої - нічний метелик «мертва голова». Серед інших хобі: фотографія, велоспорт, біг, фітнес.

Не одружений.

Олександр Клименко - бас-гітарист, 35 років

Народився 24 вересня 1979 року у селі Андріївка Ічнянського району Чернігівської області.

Закінчив музичну школу по класу кларнета, Чернігівське музичне училище по класу кларнета та Національний університет культури і мистецтв.

Працював у Військово-музичному центрі Сухопутних військ Збройних сил України у Чернігові, військове звання - прапорщик.

Півроку працював в рок-групі «Табула Раса».

В гурті «ТІК» - з 2013 року.

Цікаві факти: чудово грає на сопілці, захоплюється велоспортом. Проїхати 15-20 кілометрів на велосипеді для нього - справжнє задоволення.

Одружений. З дружиною Юлею виховує 9-річного сина Іллю, який, як і батько, понад усе захоплений музикою, займається у вокальній студії, вчиться в музичній школі по класу труби і днями заявив батькові: «Набридло грати дитячі пісеньки, хочу брати щось з репертуару «ТІК»!»

Віктор Бронюк - лідер гурту, вокал, акордеон, гітара, 36 років

Народився 24 березня 1979 року в селі Соколова Хмільницького району Вінницької області.

Закінчив Барське педагогічне училище за спеціальністю «вчитель образотворчого мистецтва й художньої праці, художник-дизайнер» та історичний факультет Вінницького педуніверситету.

В інституті очолював театр естрадних мініатюр СТЕМ. Після закінчення вузу працював в обласній адміністрації, менеджером у фінансовій установі, займався організацією концертів, працював чиновником в міському управлінні культури.

В гурті «ТІК» - з дня заснування 2 червня 2005 року.

З 2008 року є головою правління благодійного фонду «Подільська громада», який визнано найкращим благодійним фондом України.

З 2012 року є гравцем українського телеклубу «Що? Де? Коли?», неодноразово визнавався найкращим гравцем.

У вересні 2012 року на острові Хортиця був посвячений у козаки.

Був активним учасником Євромайдану, з початку війни на Сході України займається волонтерством. Спільно з однодумцями передав на фронт більше 10 автомобілів, тонни гуманітарної допомоги, одягу для військових, спецобладнання, ліків тощо.

Цікаві факти: був виконробом під час будівництва власного будинку у Вінниці, пише дуже красиві живописні полотна, є вправним кулінаром, чий талант захоплює усіх знайомих, захоплюється садівництвом і городництвом, посадив більше сотні дерев, обожнює рибалити, ходити по гриби, самотужки майструвати і ремонтувати дітям іграшки, господарювати - вміє зробити будь-яку роботу по будинку.

Одружений, виховує 2 дітей: доньці Єві - 7 років, сину Данилу - 4 роки. З дружиною Тетяною познайомився у 2007 році в Івано-Франківську, де вона була організатором концерту «ТІК».

Владислав Хмарський - барабанщик, 40 років

Народився 1 лютого 1975 року в місті Орджонікідзеабад (Таджикістан). Юність провів у Львові, зараз живе у Києві.

В гурті «ТІК» - з серпня 2010 року. Має прізвисько «Хмара» і «Дідусь», бо найстарший у гурті.

Цікаві факти: один з головних жартівників гурту, захоплюється буддизмом, любить відпочинок на природі, туристичні походи, лазити по горах, подорожі.

Одружений, дружина - відома сучасна письменниця Світлана Поваляєва, з нею виховує двох її синів.

Вікторія Воронюк - бек-вокалістка, 25 років

Народилася 18 серпня 1989 року у Вінниці.

Закінчила Вінницьку музичну школу та Вінницьке училище культури і мистецтв ім. Леонтовича за фахом «академічний спів».

В гурті «ТІК» - з жовтня 2010 року. Через два дні після прослуховування вже виступала з гуртом на двох концертах у Києві.

Цікаві факти: в чотири з половиною роки настояла, аби мама записала її в музичну школу, зараз жодного дня не може прожити без співу. Є справжньою фанаткою свого колективу і своєї родини. На риболовлі поруч із чоловіками ловить до 14 кг риби, у сімейному житті ламає всі стереотипи про стосунки свекрухи й невістки, в перерві між концертами гастрольного туру «Люби ти Україну!» встигає з чоловіком робити ремонт. Інші захоплення: відпочинок на природі, фантастичні книги, улюблений автор - Дмитро Ємець.

Заміжня. З коханим чоловіком Андрієм познайомилася в караоке-барі, де скорила його своїм голосом. На весіллі пари у 2014 році виступав гурт «ТІК».

Сергій Шамрай - тромбоніст, 31 рік

Народився 10 липня 1983 року в селі Терешпіль Хмільницького району Вінницької області.

Закінчив Хмільницьку музичну школу по класу акордеона, Вінницьке училище культури і мистецтв ім. Леонтовича по класу тромбона та музично-педагогічний факультет Вінницького педуніверситету.

З 8 років з батьком грав на весіллях.

Оскільки у дитинстві мріяв грати у військовому оркестрі, після служби в армії залишився працювати у Вінницькій військовій частині 3008 внутрішніх військ України, військове звання - прапорщик.

В гурті «ТІК» - з 2007 року, одразу став «секс-символом гурту» і має чималий власний фан-клуб. На прослуховування прийшов у формі. Коли починався перший тур гурту «Байки про оленів», з частини його відпустили лише, коли Віктор Бронюк та Олег Збаращук пообіцяли дати концерт на плацу.

Цікаві факти: щоб навчатися в музичній школі, коли був малим, часто з батьком ходив пішки по 25 км з Терешполя у Хмільник, зараз грає практично на всіх музичних інструментах, головна фішка - на концертах грає ногою на тромбоні. Менше, ніж за хвилину складає кубик Рубика. Вже 7 років абсолютно не вживає спиртного, навіть квас не п’є.

Одружений, дружину звати Юлія.

Олександр Щур - трубач, 36 років

Народився 13 березня 1979 року в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області.

Закінчив Піщанську музичну школу по класу труби, Вінницьке училище культури і мистецтв імені Леонтовича по класу труби, Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «музичне мистецтво».

З 2000 по 2008 рік проходив службу і працював у Національному президентському оркестрі Збройних сил України у Києві.

Довгий час працював за кордоном: в Китаї - танцюристом у шоу-балеті, в Німеччині - трубачем у біг-бенді, у Швейцарії - трубачем у біг-бенді в цирку.

В гурті «ТІК» - з початку 2015 року.

Цікаві факти: захоплюється латиноамериканськими танцями, улюблені стилі - ча-ча-ча, румба і самба. Серед інших хобі: більярд, спорт, гірські лижі, ковзани, ролики.

Не одружений.

Євген Зиков - клавішник, 28 років

Народився 10 грудня 1986 року у місті Ромни Сумської області.

Закінчив Вінницьке училище культури і мистецтв ім. Леонтовича по класу баяна, музично-педагогічний факультет Вінницького педагогічного університету та факультет машинобудування та транспорту Вінницького національного технічного університету.

В гурті «ТІК» - з 2005 року.

Цікаві факти: як баяніст був неодноразовим учасником і переможцем багатьох всеукраїнських конкурсів. Вміє грати на різних музичних інструментах: клавішах, баяні, барабанах, бас-гітарі, гітарі. Захоплюється раритетними автомобілями і всім, що пов'язано з їхнім ремонтом і відновленням. Затятий дачник і вправний господар, обожнює рибалку та відпочинок на природі.

Одружений. З дружиною Тетяною виховує синочка Арсенія, якому зараз усього сім місяців.