У Вінниці зійшлися інтереси Путіна та Тягнибока?

Суботні події у Вінниці, 6 грудня, в результаті яких будівля в центрі міста, в якій розміщається Вінницька обласна рада та облдержадміністрація, стали об’єктом штурму писали усі без виключення українські ЗМІ та більшість російських. Останні аж надто відверто смакували "дублення хохлів на вотчині Порошенка" й навіть встигали подавати свої версії раніше, ніж про це повідомляли вінницькі або центральні сайти.

Тож переповідати про них немає сенсу, проте є сенс замислитись, що передувало цим подіям і як це може вплинути на подальший розвиток подій в Україні, яка фактично майже 9 місяців знаходиться у стані неоголошеної агресії з боку Росії.

Більшість матеріалів, які друкувалися й розповсюджувалися інтернетом зводились до думки, що місцеві активісти встали на захист "майданівського" голови облради Сергія Свитка, якого захтіли зняти колишні регіонали на чолі з вінницьким губернатором, які мають більшість у цьому представницькому органі влади. Прозвучала й інша думка, що це - заколот, організований російськими спецслужбами й направлений безпосередньо проти Президента Петра Порошенка, щоб таким чином послабити його позиції напередодні другого раунду мирних переговорів у Мінську. Мовляв, Порошенко на своїй "малій батьківщині" ради дати не може, тож з нього можна вижимати більші поступки для терористів з ДНР-ЛНР.

Проте сказати, що перша, або друга лінія цього конфлікту є найправдивішою не можна. Істина та мотиви цих подій слід шукати у симбіозі багатьох факторів, які торкаються і першої і другої версії та останніх політичних події в Києві, які до Вінниці мають лише дотичне відношення.

Тож цим матеріалом спробуємо дослідити - звідки ростуть ноги "вінницького бунту".

Звідки з’явився Свитко

Розпочнемо з дослідження головної постаті вінницьких подій 6 грудня - голови облради Сергія Свитка. Свою політичну кар’єру Сергій Михайлович, як і більшість представників "Народного руху України" розпочинали ще у 90-х. Тоді, патріоти багатьох регіонів України об’єдналися навколо постаті В’ячеслава Чорновола. Але трагічна смерть лідера "Народного Руху" викинула на узбіччя політики багатьох його послідовників. Опинився серед них і Сергій Свитко. Будучи агрономом за фахом, він майже 20 років присвятив викладацькій діяльності, більшу частину якої у Вінницькому аграрному університеті. Очолюваний ним вінницький курінь "Народного руху" нічим особливим у вінницькому політикумі не запам’ятався, тож виборці теж не балували Свитка і його рухівців своїми голосами. І навіть участь "рухівців" в подіях Помаранчевої революції-2004 не приніс Свитку політичних дивідендів. Але дуже хотілось.

Тоді Сергій Свитко претендував на посаду голови Вінницької районної держадміністрації, але "помаранчевий губернатор" Олександр Домбровський запропонував іншу кандидатуру - представника "Батбківщини" Юрія Щетініна, якого знав по депутатському корпусу Вінницької міської ради. С тих пір, Свитко носив в собі образу на Домбровського й використовував любі нагоди, щоб покритикувати свого "кривдника".

Допомогла Свитку пробитися в політичну орбіту Вінниччини сварка, а потім і ворожнеча між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко. Тоді "Народний Рух", очолюваний екс-міністром закордонних справ Борисом Тарасюком потрапив в орбіту "Батьківщини", і Сергію Свитку у 2010 році вдалося стати депутатом Вінницької обласної ради за списками партії Тимошенко.

Яку роль зіграв Порошенко у тому, що Свитко опинився в кріслі голови облради

Сидів би Свитко і досі простим депутатом, якби не Євромайдан й Революція Гідності, яку спровокував режим Віктора Януковича. Вінниця у цих подіях не пасла задніх й наприкінці січня тут, слідом за іншими областями сталося захоплення будівлі обласної влади. Тоді Свитко великої активності в подіях не проявляв, проте регулярно брав участь у засіданнях Народної Ради Вінниччини, в яку увійшов разом із більшістю депутатів від "Батьківщини".

На початку лютого Народній Раді Вінниччини через "закулісні тьорки" з вінницькими регіоналами вдалося виторгувати посаду заступника голови облради в обмін на звільнення захопленої будівлі обладміністрації, та, як кажуть в неофіційних розмовах, деякої суми у твердій американській валюті.

Виконуючи домовленості, депутати від Партії регіонів допомогли "Батьківщині" зняти колишнього свого соратника Юрія Медведєва, який став заступником голови облради ще в 2010 році в обмін на частину голосів за кандидатуру ПР Сергія Татусяка на посаду голови облради, і призначили туди вінницьку лікарку Наталію Солейко.

Подальший розвиток подій на Майдані у Києві - розстріл Небесної Сотні та перемога Революції Гідності - допомогли вінницькій "Батьківщині" закріпити успіх в облраді. Правда, маючи на мету посісти крісло губернатора керівниця вінницьких "біло-сердечних" Людмила Щербаківська, вирішила віддати посаду голови облради цілком поклади стому депутату, за яким немає жодних амбіцій та впливу - Сергія Свитка. Допомогли їй у цьому "старі тьорки" з регіоналами, які й віддали більшість своїх голосів за Свистка. Це був зірковий час, як для Свитка, так і вінницької "Батьківщини", адже Щербаківська сподівалася на підтримку центральної вертикалі - тоді головою Верховної Ради обрали Олександра Турчинова, який до того ж став виконуючим обов’язки Президента після втечі до Росії Януковича.

Єдине, що засмутило ту перемогу - це демарш частини депутатів - колег по опозиції, які орієнтувались на тодішнього мера Вінниці, а нині - голову Верховної Ради Володимира Гройсмана. Вони, а це депутатська група "Совість України" та фракція "Фронт змін" не брали участь у голосуванні. Правда голосів регіоналів, які складали більшість в обласній раді (67 зі 132 депутатів) було цілком достатньо для результативного голосування.

Але у подальший переможний хід на щаблях влади у вінницької "Батьківщини" втрутився Петро Порошенко. Він ще тоді навіть не розглядався як можливий претендент на посаду Президента, але мав неабиякий політичний вплив, результатом якого стало те, що посаду губернатора Вінницької області посів Анатолій Олійник - креатура Олександра Домбровського та Григорія Заболотного (близьких соратників Порошенка), а не Людмила Щербаківська, якій дісталася посада заступниці губернатора з соціальних питань.

Поки Свитко освоювався на посаді голови облради - його ніхто не чіпав, тож рідкі сесії проходили більш-менш спокійно. Головними дієвими особами тоді на Вінниччині стали Петро Порошенко, який неочікувано для всіх виявився лідером громадської думки й фаворитом президентських перегонів, та Людмила Щербаківська, яка намагалася будь-що "віддячити" Порошенкові за "проліт" повз "хлібної" посади губернатора. Тоді на всю Україну гриміли скандали із розповсюдженням саме на Вінниччині "чорнухи" на Порошенка з боку штабу Юлії Тимошенко, яку тут очолювала Щербаківська.

Скандали з посадами у комунальних закладах

Але більш, ніж упевнена перемога Порошенка у першому турі виборів Президента трохи остудила "пил" Щербаківської. Проте не загасила. Тут у нагоді став Свитко та його повноваження голови облради. Якраз у цей період у багатьох керівників комунальних закладів області, переважно головних лікарів, закінчувались річні контракти. Людмилі Щербаківській вдалося налагодити призначення "вдячних" кандидатур, ну а Свитко виконував роль борця з засиллям регіоналів та хабарників серед колишніх керівників. Найгучнішим скандалом супроводжувалась епопея з посадою головного лікаря обласної дитячої лікарні, яку тоді очолювала колишня керівниця фракції Партії регіонів в облраді Тетяна Антонець. Спочатку губернатор Анатолій Олійник навіть підтримував боротьбу Свитка з Антонець, вважаючи це намаганням провести очищення у владі, але потім розгорівся скандал з отриманням одним з посередників з боку "Батьківщини" хабара від Антонець за те, що їй сприятимуть у поновленні на посаді. Потім до цього додався скандал з обласним центром медико-санітарної експертизи, де звільнений розпорядженням Свитка Віктор Власюк був чомусь замінений на не менш скандальну кандидатуру Валентина Фіщука.

Увесь цей час дії Свитка підтримували не тільки колеги п фракції "Батькіщина", але й вінницькі "Свободівці" та деякі "професійні" активісти вінницького Майдану - Таїса Гайда, Ольга Маліновська, Володимир Воловодюк тощо. До речі, підтримка "Свободою" Свитка теж виникла не на пустому місці - прес-секретар вінницької облорганізації партії Олега Тягнибока став заступником начальника відділу аналітично-інформаційної роботи облради - фактично прес-секретарем Свитка.

Нове оточення Свитка та конфлікт з губернатором

Не маючи власної команди, Свитко оточив себе людьми, які фактично стали його використовувати у власних цілях. І це далося взнаки на його взаємостосунках із губернатором. Спочатку вони узгоджували свої дії, потім почали з’являтися на офіційних заходах окремо, потім стосунки перешли у публічні дебати. До цього додались скандали із призначеннями керівників комунальних закладів, як наслідок Свитко влітку двічі не зміг зібрати сесію облради через відмову великої частини депутатів реєструватися.

Максимальний накал відносин Свитка і Олійника прийшовся на річницю Євромайдану - 21 листопада. Тоді кілька десятків людей, явно "заряджених" не тільки ідеологічно кричали "ганьба" Олійнику та рукоплескали виступу Свитка.

За це час частина колишніх депутатів-регіоналів з числа людей колишнього губернатора Івана Мовчана оговталися та почали орієнтуватися на Олійника, частина, з числа екс-голови облради Сергія Татусяка - на Свитка та Щербаківську.

Зростання публічного та закулісного протистояння між виконавчою та представницькою владоб області призвів до того, що депутати почали збір підписів за відставку Свитка, на що той відреагував постійним запрошенням на сесії облради "вірних" собі активістів та політичних "крикунів". Це призвело до того, що двічі поспіль Свитко не зміг зібрати депутатів на сесію, а ті відповіли йому ініціацію сесії з його відставки. День "Х" був призначений на суботу, 6 грудня.

Депутати-підписанти за відставку Свитка сподівалися на свій успіх, маючи у своєму запасі 68 голосів (більшість облради), проте і у Свитка готувалися до цієї події.

Що робив Тягнибок у Вінниці напередодні захоплення облради

За неофіційною інформацією за день до дня проведення сесії до Вінниці приїхав голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок у супроводі технологів. Місцевому "свободівському"лідерові Олексію Фурману була дана вказівка швидко "зібрати дань" з керівників по лінії екологічної інспекції, які були призначені за квотою "Свободи".

Користуючись рішенням Верховної Ради про допуск усіх бажаючих на засідання парламенту та інших представницьких органів, Свитко подає керівникові Управління Держохорони, яка здійснює охорону будівлі обласної влади список із 314 осіб, які начебто забажали бути присутніми на сесії облради. Це зазвичай організовується на балконі над сесійною залою. Але та в змозі вмістити максимум 50-60 осіб, да і то, якщо усі стануть як у переповненому тролейбусі в час пік. Тож конфліктна ситуація явно закладалася заздалегідь.

Як провалилась відставка Свитка та захопили будівлю облради

А вже вранці, 6 грудня, неподалік площі Незалежності почали збиратися молоді люди в балаклавах, яким розвали "преміальні". Близько 9-ї ранку до будівлі облради підтягнулися кілька сотень протестувальників з числа "міських божевільних". Вінницька міліція відреагували на ці виклики "по шаблону" перекривши вхід у будівлю потрійним кордоном правоохоронців, залучивши в очіплення будівлі бійців спецбатальйону "Вінниця", які кілька днів перед цим повернулися із зони АТО. Одночасно у дворі облради заїхав ще один автобус з правоохоронцями та два броньовані автомобілі "Когуар".

Керовані лідерами вінницьких "Свободи" та "Батьківщини" протестувальники емоційно накачувалися лозунгами про злочинну владу, яка хоче прибрати "представника Майдану" Свитка та продовжити дерибанити майно та бюджетні гроші в області. Причому закиди у корупції йшли не тільки убік депутатів облради та губернатора Олійника. Чимало "гріхів" безапеляційно вішались на Президента Порошенка та голову Верховної Ради Володимира Гройсмана. До приміщення нікого, крім депутатів не пускали, правда потім пустили ще й пресу, але не всю - лише тих, хто попередньо акредитувався та був у списках, переданих охороні з апарату облради.

І все ж, таки сесія розпочалась - в залі зібралось 99 депутатів при необхідному кворумі 67 чоловік. У цей час емоції перед входом в будівлю загострилися й почалися перші сутички мітингувальників з правоохоронцями.

Питання про відставку Свитка мали розглянути 26 за переліком з прицілом, що за цей час частина депутатів або не витримає напруги від мітингу під вікнами, або піде, не дочекавшись закінчення сесії. Але після гімну на початку сесії перед Свитком поставили пропозицію перенести розгляд 26-го питання, поставивши його першим. У цей час сутички перед будівлею облради вже перейшли у відкрите протистояння. Вбік правоохоронців почали летіти петарди, димові шашки, серед мітингувальників з’явилися велика кількість немісцевих, які організовано почали давити на правоохоронців. В той же час в залі нервозність накручували керівниця "Батьківщини" Людмила Щербаківська, яка кожні 2-3 хвилини виходила до мікрофона і заявляла, що під вікнами міліція вже б’є людей і Анатолій Олійник, як керівник виконавчої влади області має зупинити це, вийшовши до людей та віддавши наказ припинити побиття. Фактично зЩербаківська робила з губернатора такого собі "лідера регіоналівської контрреволюції", який хоче зняти "майданівця" Свитка.

У цей час мітингувальники, висмикуючи з очіплення поодиноких правоохоронців дісталися вхідних дверей, розбили на них вікна та закидали перший поверх будівлі димовими шашками. Одночасно з цим частина фракції "Батьківщина" заявила, що не збирається брати участь у роботі сесії й почала покидати сесійну залу. Відчувши їдкий сморід та чуючи постійні вибухи петард, за ними потягнулися й решта депутатів. Відставка Свитка провалилася. Але події на цьому не завершилися.

Після того, як депутати залишили приміщення через внутрішній двір, міліція "дала задню", зняла очіплення, яке на той час перемістилося в хол облради, й у приміщення увірвався натовп із 400-500 мітингувальників. Які відразу з прилеглих дворів у кабінет губернатора на другому поверсі будівлі притаскали смиттєвий бак. А наслідком протистояння стало півтора десятки постраждалих, з яких 8 - міліціонери. Причому травми у більшості правоохоронців виявилися не маленькими подряпинами - шестеро досі перебувають у реанімації.

І тут, почалося проявлятись головний задум. Виявилось, що значна частина тих, то штурмував будівлю були не місцеві. Вони навіть не скривали, що приїхали з сусіднього обласного центру Хмельницький. Свої дії варяги чітко координували із лідером вінницької "Свободи" Олексієм Фурманом.

Поки лідери руху захоплення, зібравшись у сесійній залі, обговорювали план наступних дій, велика група підлітків з числа хмельницьких варягів пройшлася по поверхах будівлі в пошуках "здобичі" у відкритих кабінетах. Однією з яких став портрет Президента в кабінети радника губернатора та колишнього заступника попередника Олійника на посаді Романа Аксельрода. В його кабінеті був зірваний портрет Порошенка, який розірвали на частини та ще й потопталися. Ще один портрет Порошенка став предметом розшматування у кабінеті губернатора.

Нові "господарі" адміністративної будівлі оголосили про створення такої собі "Ради Майдану", в яку увійшли 35 осіб. Проголосувати за поіменний склад цієї ради в сесійній залі облради міг любий з числа тих, хто тут опинився внаслідок захоплення, тож хмельничани окрім силових вправ у Вінниці ще й потренувалися проводити виборчі дії.

Події у Вінниці стали темою номер один для російських ЗМІ

Всі події відбувалися на очах вінницьких журналістів. І якщо рік тому саме представники ЗМІ були в авангарді подій на вінницькому Майдані, то події на День української армії повністю перевернули це. Спочатку була агресивна поведінка хмельницьких варягів до журналістів, а потім… стало відомо, що перше повідомлення про захоплення будівлі обласної влади у Вінниці з’явилося на сайті… російського телеканалу "Дождь".

Новина про захоплення адміністративної будівлі на "малій батьківщині" українського президента швидко облетіла світ, наповнившись численними фотографіями та відео з місця подій.

Пізніше стало відомо, що один з активістів захоплення - вінницький бізнесмен, що останні роки не вилазить з кримінальних історій Віктор Маліновський за кілька днів до подій мав зустріч зі своїми російськими друзями. Кажуть вони не тільки морально підтримали свого вінницького товариша, а ще й привезли дещо з матеріального заохочення.

Ця інформація, до речі стала основою того, що після захоплення губернатора через свою сторінку у Фейсбуці озвучив версію про "слід російських спецслужб".

"Очевидно, що під час проведення АТО, фактичної агресії з боку Росії, основним методом російських спецслужб є розхитування ситуації всередині країни, терор проти посадовців та патріотів, усіх тих, від кого залежить нормальне функціонування державного організму. На жаль кремлівський пропаганді вдалось ввести в оману і певну кількість справжніх патріотів. Але ми всі повинні розуміти кому саме вигідна така ситуація в серці України- Вінниці", - написав він.

Віктор Маліновський - агент російських спецслужб?

Окрема треба зупинитися на постаті та ролі в цих подіях мало відомого в Україні вінницького бізнесмена Віктора Маліновського. Перший раз він "виплив" на політичному горизонті Вінниччини ще у далекому 2002 році. Тоді він був палким прихильником руху "Озимого покоління", створеного екс-головою СБУ та бізнес-партнером Дмитра Фірташа Валерієм Хорошковським. Після провалу на виборах, Маліновський на кілька років зник з публічної сфери і проявився вже у 2009 році, як "палкий борець із комунальною мафією Вінниці" на чолі з тодішнім мером, а нині - спікером парламенту Володимиром Гройсманом. Правда, великого успіху на тлі боротьби з Гройсманом Маліновський не мав, адже усі його закиди убік міської влади розбивалися "об стіну" перетворень у місті, яке почало швидкими темпами змінювати обличчя із "провінційного захолустя" у типове європейське містечко. Тоді в місті зник бруд, вулиці почали асфальтувати та освітлювати, зникли стихійні базари, а в місті з’явилися перші швейцарські трамваї. Не допомагала Маліновському у боротьбі з Гройсманом і підтримка з боку місцевого осередку "Українського вибору" Віктора Медведчука.

Проте, Маліновський засвітився в ряді господарських кримінальних оборудок - неповернення кредиту банку на придбання елітної нерухомості, вилучення партії "паленої" горілки та обладнання для її виготовлення, підробка документів на "прихватизацію" нежитлової нерухомості та землі в центрі міста. Одного разу, він ледве не приватизував за фіктивними документами п’ятиповерхову будівлю, в якій розміщувалося управління сільського господарства Вінницької облдержадміністрації. Все це ставало фактажем кримінальних справ, проте, жодного разу Маліновського не притягнули до відповідальності. Його навіть не затримували. Серед працівників спецслужб йшли розмови, що усе це завдяки "покровительству" Хорошковського.

Окрім того, Маліновський не приховував велику дружбу з ще одним вінничаном - відомим російським актором Сергієм Бадюком, який виявився діючим співробітником російським спецслужб та вже встиг "засвітитися" у захопленому російськими бойовиками Донецьку.

За кілька днів до штурму Маліновського бачили в оточенні такого собі "адепта російського світу" на Вінниччині Валерія Пушиліна, який є президентом Фонду сприяння розвитку міжнародного співробітництва та захисту прав і свобод громадян товариства "Україна - Росія" та постійно їздить відрядження до Москви. До речі, Пушилін є активним дописувачем на сайті медведчуковського "Українського вибору".

Журналісти виступили проти

Здавалося, у організаторів все вдалося. Але захоплювачі не очікували реакції вінницьких журналістів на події. Здавалося події 6 грудня мали нагадати про 25 січня, коли вінничани також брали штурмом будівлю обласної влади. Але у січні була інша ситуація, тоді вінничани захоплюючи приміщення обласної радт, відкривали в регіонах другий фронт проти бандитського режиму Януковича. Чим допомагали київському Майдану. Нині ж радикальні дії активістів наштовхують на думку, що цей штурм був спланований і проплачений тими силами, які розгойдують ситуацію в країні

Представники ЗМІ у переважній більшості відмовили у підтримці "революційного" пориву Свитка та вінницьких "Свободи" та "Батьківщини" разом із хмельницькими "варягами" та висвітлювали події як вони є, а не подаючи їх з кута зору ініціаторів захоплення. Це викликало бурю звинувачень у заангажованості, на противагу якому вінницькі медівники згуртувалися у "Журналістський Майдан", який вже наступного дня висунув свої вимоги як до голови облради Сергія Свитка, та і губернатор Анатолія Олійника.

Мотиви "Свободи"

Наступного дня, на площі Небесної сотні прихильники захоплення облради збирались провести своє "Віче". Проте, на нього, чомусь прийшли чоловік 150-200, переважно вінницькі "свободівці", які встановили тут свою партійну палатку, роздаючи перехожим листівки з вимогами до Президента відправити у відставку вінницького губернатор Олійника. Одночасно, тут провели ще одне голосування, на якому ухвалили резолюцію запропонувати Порошенку призначити губернатором Вінниччини свого лідера Олексія Фурмана.

Отже, програвши парламентські вибори, "свободівці" вирішили "відігратись" претензією на керівництво "малою батьківщиною" Президента. А вже надвечір з’явилася ще одна інформація, яка "відкриває очі" на мотиви дій "Свободи". Її озвучив київський політолог Тарас Березовець:

Судячи за моєю інформацією, участь Свободи у вінницьких протестах обумовлено почав розслідування діяльності представників даної політичної сили у владі. Мова йде про екс-генпрокурора Олег Махніцького, екс-міністра аграрної політики Ігоря Швайки та екс-міністра екології Андрія Мохника. Передбачається, що діючи на випередження, представники Свободи можуть у разі пред'явлення звинувачень своїм представникам, звинуватити правоохоронні структури у політичному переслідуванні. Інформація з дуже надійного джерела.

Ось так, несподівано для усіх у Вінниці зійшлись інтереси здавалося непримиренних ворогів - Володимира Путіна та Олега Тягнибока. Перший робить усе, щоб знищити України, як державу. Другий заявляє про сповідування принципу, що "Україна - понад усе".

Чим Вінниця може обернутися для України

Події у Вінниці мали більш широкий вплив на українську дійсність, ніж за задумом ти, хто їх здійснював. Фактично, захоплення облради у Вінниці ставить під сумнів здатність Президента контролювати ситуацію в країні: мовляв, він не може цього робити, оскільки не контролює навіть свою вотчину. Порошенко вимушений особисто втрутитися в ситуацію, тому що вінницького губернатора призначав він. А розвиток подій показав кадрову слабкість діючого голови держави.

Проте вся ця ситуація небезпечна іншим. Обрання народних губернаторів це, по суті, дзеркальне відображення того, що відбувалося в "ДНР" і "ЛНР" наприкінці весни-початку літа, коли розгорталася війна на Донбасі. І це все може загрожувати розповзанням "анархії" по інших регіонах.

Який регіон може спалахнути наступним? Харківська, Запорізька та Одеська - це області з найбільшим напругою. Причому невдоволення може торкнутися не тільки діями губернатора, але й прокуратури, силовиків, судів. Адже з часу перемоги Революції Гідносіт пройшло вже 9 місяців, а в країні, окрім облич на деяких керівних посадах, система влади майже не змінилася й продовжує бути загрозою для суспільства.