Група «Акваріум» відспівала у Вінниці

Для справжніх прихильників російського року не стояло питання, як провести вечір минулої п’ятниці. До Вінниці не так часто приїжджають справжні легенди свого часу, культові особистості. Борис Гребєнщиков та група „Аквариум” саме такі. Молоді та старші вінничани прийшли слухати самого БГ.

На сцені, окрім інструментів, присутні декілька предметів, що повинні створити атмосферу домашнього затишку: торшер, фікус, столик, букети в вазах, фоном – килим з зображенням ведичної богині мудрості та музики Сарасваті. Зал заповнюється на дві третини згідно з купленими квитками. Гасне світло, лунають перші акорди, на сцену виходить четверо музикантів і зал вибухає шаленими оплесками.

Після першої пісні Борис Борисович, на якого спрямовані всі погляди вінницьких шанувальників, гостинно просить пересісти поближче. Атмосфера встановлюється доброзичлива, ледь не сімейна – в залі різні покоління, об’єднанні повагою до кумира, любов’ю до пісень, захопленням тією особливою філософією, яку лідер гурту „Аквариум” несе у маси вже чотири десятиліття.

Впродовж концерту звучали пісні з самих різних етапів життя і творчості гурту. Були нові пісні, були й раритети, яким років по десять-двадцять. Змінювалася і стилістика виконання: веселі пісні, спокійні балади. Співає зал, посміхається БГ, дякує за увагу до його пісень, напівжартома жалкує, що не танцюють. Публіка впізнає пісні з кількох акордів і шалено радіє, щоб аплодувати ще гучніше та довше наприкінці пісні такому домашньому та близькому на ці дві з половиною години Гребєнщикову.

Перед останньою піснею БГ запрошує на сцену дівчат, і зо два десятки щасливих вінничанок різного віку разом з кумиром співають та танцюють на сцені. Кульмінація. Екстаз. Музиканти прощаються та йдуть зі сцени.

Як? Це все? На це ніхто з розпаленого залу не згоден! Прихильники встають зі своїх місць, скандують, плескають у долоні, вимагаючи виходу „на біс”. Так триває кілька хвилин, аж поки працівник сцени не виносить знову гітари. БГ та скупчена біля сцени фанатська аудиторія співають ще дві пісні фактично в унісон. Тепер все! Пара потисків рук, швидких автографів та слів подяки і людина-легенда покидає сцену вінницького Будинку офіцерів.

Далі ще три українських міста, вісім російських і серія грудневих іменинних концертів у Москві, Пітері та Києві приурочених до 60-річчя Бориса Гребєнщикова. Що потім, і чи буде щось потім, – загадка.