Як Нова пошта та ГО URSA допомагають тисячам тварин по всій країні

Громадська організація URSA – одна з тих, хто має змогу та потужності допомагати тваринам, що постраждали під час війни. Утім, якщо до повномасштабного вторгнення це здебільшого була юридична допомога, то сьогодні — це відправлення кормів у притулки та волонтерам навіть на тимчасово окупованих та “сірих” територіях. За півроку інтенсивної роботи допомогу від організації отримало понад 25 тисяч тварин.

Волонтери URSA розповіли виданню “Бабель” про те, як організована їхня робота, та чому тваринам треба допомагати так само, як і людям.

У день повномасштабного вторгнення Олена Мачинська – голова наглядової ради громадської організації URSA перший день, як повернулася з Берліна. Там, на кінофестивалі “Берлінале” її друзі презентували фільм про катастрофу малазійського боїнгу 2014 року – “Клондайк”. На самому заході дехто сказав Олені: “Готуйтеся, скоро на вас нападуть”. Сьогодні ж вона рада, що встигла повернутися додому.

— Якщо чесно, була в ступорі. Два дні взагалі нічого не могла робити, навіть думати. А потім побачила повідомлення з притулку для тварин у Гостомелі, що біля них стоять російські танки, і, скоріше за все, їх відріжуть. Я одразу почала прориватися туди, але добре, що не поїхала. Бо потім були повідомлення, що машину з волонтерами, які туди вирушили, розстріляли росіяни, — розповідає волонтерка.

Олена Мачинська та Марія Самойлова - керівниці ГО URSA

Переломний момент: як URSA почала працювати під час війни

Спочатку війни в крамницях було скрутно з кормом для тварин. Фактично його не було. Із цим зіткнулись майже всі власники домашніх улюбленців.

Саме тоді організації написали поляки і запропонували допомогу у вигляді тони корму. Працівники прийняли його та написали про це на сторінках фонду в соцмережах. Після цього шаленим потоком посипалися повідомлення із запитами на гуманітарний корм. На той момент волонтерам здавалося, що тонна – це дуже багато, і вони зможуть допомогти усім. Але корм скінчився за два дні.

Наступна партія від польських друзів становила вже 20 тонн. Десь на цьому етапі Олена Мачинська – голова наглядової ради громадської організації URSA та Марія Самойлова – керівниця гуманітарного центру організації об’єднали зусилля.

Відтак Марія разом із компанією, у якій працювала, відправляла гроші притулку для тварин “Гостомель шелтер”, який у березні потрапив під окупацію. Паралельно вона підписувалась на всіх зоо-волонтерів, що тільки можна було, натомість вони підписувались на неї. На цьому ж етапі вона розробила спеціальну форму для заявки на допомогу кормом.

Врешті це дуже допомогло в перевірці, бо інколи не надто чесні люди завищували кількість тварин або просили допомогу у всієї організації водночас, отримуючи більше, ніж потрібно, у той час, коли дехто залишався ні з чим. Зараз завдяки побудованим постійним зв’язкам із волонтерами ця ситуація виправилася.

URSA відправляє допомогу зооволонтерам за рахунок Нової пошти

Мережа волонтерів, що працює по всій країні

Завдяки важкій праці та великій кількості знайомств поступово Марія та Олена вибудували мережу волонтерів по всій країні. Починалося все з Дніпра, де їх познайомили з запорізькими волонтерами, які вже порадили людей з Кривого Рогу. Зараз в URSA є постійні контакти також у Донецькій, Харківській, Сумській, Вінницькій, Чернігівській та Миколаївській областях. За словами організаторів, знайти волонтерів – тільки перший крок. Корм ще потрібно доставити. Для цього шукають будь-які шляхи. Дещо везуть своїми автівками, з дечим допомагають військові.

З бійцями ЗСУ в URSA теж налагоджені стосунки. Працює організація і з Головним управлінням розвідки.— Там абсолютно приголомшливі собаки-побратими, собаки-розвідники, — каже Олена. — Наша любов — пес Бой.

Проте більшу частину перевезень виконує Нова пошта. Відділення якої часто працюють там, де взагалі майже нічого не працює. Виходило так, що намагались відправити до Донецької області корм, але всюди зачинено через бої. У такі моменти Марія телефонувала у відділення, а працівники просили відправляти на сусіднє, бо воно зачиниться тільки через два дні. Так і виходило доставляти туди, куди і проїхати інколи нереально.

Зазвичай URSA відправляла посилку за рахунок отримувача. Але траплялося так, що на місці, люди не могли забрати її через брак коштів. Так, на жаль, трапляється дуже часто. Організація не могла своїм коштом робити відправлення, бо це теж недешево.

Вихід знайшовся завдяки гуманітарному напряму роботи Нової пошти. В його рамках перевізник за свій рахунок доставляє гуманітарні вантажі.

Ще у 2014 році, коли у Луганській та Донецькій областях точилися бої, у Нової пошти виник проєкт “Гуманітарна пошта”. Який під час повномасштабної агресії росії у 2022 році став одним із багатьох фокусів цілого гуманітарного напряму компанії.Сьогодні Нова пошта працює таким чином із понад 500 волонтерськими організаціями.

— Без цієї допомоги було б складно, — каже Олена. — Зекономлені гроші ми витрачаємо, наприклад, на бензин для наших машин.

Проте Олена та Марія кажуть, що на окупованих територіях, у сірій та прифронтовій зонах, залишились притулки на 500+ тварин. Бо багато людей виїжджають та не завжди вдається забрати улюбленців з собою. Такі притулки зараз намагаються не просто існувати, а ще й допомагати всім навколо. За словами Олени, їм під обстрілами вдається робити стерилізації та інші потокові операції.

Нова пошта власним коштом перевозить гуманітарні вантажі

Допомога для окупованого Херсона

Навіть в умовах війни, обстрілів, окупації, тотального терору URSA змогла передати декілька вантажів корму для волонтерів Херсона.

У квітні Марія познайомилась з Оленою Таран. У неї в місті свій притулок, також вона допомагає пенсіонерам, які доглядають за тваринами. Тоді Олена подала до організації перелік тих, хто потребує допомоги, за кого може особисто поручитися. У неї виявився чималий список людей похилого віку, які утримують по 20-30 котів. Також Марія познайомилася у соціальних мережах із родиною, яка доглядає та утримує у своїй квартирі 100 котів. — Жінці 65 років, а чоловіку 72. Я коли бачила їхні відео в фейсбуці, ридала ночами, і потім сказала: “Дівчата, ми маємо їм допомогти!”, — розповідає Марія.

І це вдалося. Вантаж було відправлено на Миколаїв, а там уже місцеві перевізники якось прослизнули та довезли корм для херсонських тварин. Це вийшло як раз на Великдень.Потім була ще друга партія, за словами Марії, не така вдала. Відправлена партія була 28 квітня. Через загострення бойових дій та сильні обстріли Миколаєва вантаж дуже довго “блукав” складами у Миколаєві, Кривому Розі, Запоріжжі. Інколи він просто пропадав на півтори тижні. У такі моменти Марія вже думала, що його втрачено назавжди. Але він знову з’являвся і ось, аж 21 липня, майже через два місяці після відправки, вантаж дістався окупованого міста Херсон.

— Ми Херсон не плануємо полишати, — додає Олена. — Ми спілкуємося там з людьми, ми там не бачимо жодних колаборантів. Люди вимушено опинилися в ось такій ситуації. І навіть вони могли б виїхати, але залишаються, тому що несуть відповідальність за своїх тварин. Але ми віримо в перемогу. І щойно буде якийсь коридор, Херсон буде одним із перших, кому ми знову відправимо допомогу.