На Вінниччині три села живуть, як «в резервації»: без автобусного сполучення, аптек і лікарні

Без аптек, закритті школи та дитячі садочки, в додачу уже четвертий місяць, як не їздить жоден автобус. Три села у Тульчинській громаді на Вінниччині відрізані від цивілізації. Люди аби дістатись до центру громади - до лікарні, пенсійного відділу, або елементарно скупитись на ринку, мають якось подолати 20 кілометрів. Місцеві кажуть, ці проблеми почались після об’єднання у велику громаду. До того, як була їхня сільська рада, вдавалось домовлятись з перевізниками, тим паче села багаті, і в бюджет надходили мільйони. Адже на землях Маньківки, Михайлівки та Холодківки працюють цехи великого підприємства з виробництва курятини, які платять чималі податки. Тепер ці гроші йдуть у загальну казну громади, і люди не просто просять, а вимагають аби в села повернули автобус, бо вже не сила жити, як кажуть селяни «у резервації».

Села Маньківка, Михалівка та Холодківка, хоча знаходяться на трасі, та їх оминають усі маршрутки, зупинки пусті. Перевізники ніби визнали цей напрямок не рентабельним.

«Ми від червня місяця давали звернення представникам, що у нас такі проблема із автобусним маршрутом «Тульчин-Ладижин», вони записували наші проблеми, обіцяли вирішити ці питання, і до вересня так і не вирішили», - каже завідувачка сільським клубом села Маньківка Антоніна Мороз.

Відсутність автобуса – дійсно проблема для села. Аби поділитись наболілим до журналістів прийшли половина мешканців. В кожного своя історія: Марині Хомчак незабаром до пологового. Жінка каже, частенько на огляд їздила попутними авто, щастить коли чоловік не на роботі, може підвезти.

«Ну це поки машина їздить чоловік вивозить, а так то попутками», - говорить Марина Хомчак, мешканка с. Маньківка.

Попутними – це 20 кілометрів. А якщо винаймати машину, треба заплатити щонайменше 350 гривень. Для пенсіонерів, яким потрібні лікарня, аптеки, та елементарно магазини – це сума величезна. Віра Хорьова після інсульту. Жінці необхідний щотижневий огляд у спеціаліста. У їхньому селі немає навіть амбулаторії, а до Тульчина нема чим дістатись.

«Мені треба хоч раз на тиждень проїздити «прокапатись». Як мені добиратись, скажіть. А я ще жити хочу», - говорить мешканка с. Маньківка Віра Хорьова.

Нормально жити хочуть усі мешканці трьох сіл, які залишились відрізані від цивілізації. Якщо потрібно ліки для хворої дитини, чи батьків-пенсіонерів, треба їхати у Тульчин – лише там аптека і лікарні.

«Треба одні ліки купити туди і назад нема чим добратись. Це крик душі», - каже мешканка села, Михайлівка Любов Рак.

Усі три села наче пустки, хоча на їхніх землях працюють цехи величезного виробництва, які платять мільйонні податки. І з цих грошей можна дотувати перевізника. Але керівництво громади каже, власники маршруток не йдуть на переговори. Мовляв, направляли листи в область, але нічого не допомогло. Проблема триває чотири місяці, і лише три дні тому громада оголосила тендер на перевезення в середині громади.

«На конкурсі ми будемо розглядати різні варіанти, і залучення коштів в рамках соціальної угоди, можливо агровиробники, які там є зможуть доплачувати, можливий варіант забезпечення пільгового перевезення і в нас діє програма», - коментує Віталій Побережник, заступник міського голови Тульчина.

Хто і коли виграє конкурс на перевезення керівництво громади не знає. Але обіцяють, що автобус знайдуть. Люди кажуть, що можуть почекати ще трішки, але якщо їх не почують, готові до радикальних методів - перекриття дороги та мітингів. Бо дуже стомились жити наче у резервації.

Джерело