Типові помилки сімейних пар, які руйнують сімейне щастя, замітки психолога від Ірини Мороз

Неспівпадіння сімейних сценаріїв – тобто традицій, винесених від своїх батьків.

Жінка: «Мої батьки ніколи не сідали їсти окремо, чекали один одного. А мій чоловік кидається на їжу, не дочекавшись, доки я зігрію свою порцію. Мене це страшенно обурює»

Чоловік: «А мене це щиро дивує. Чому так принципово підносити ложку до рота синхронно?! Яка різниця, як їли її батьки?»

Чи ось так:

Жінка: «В моїх батьків гроші були спільними. Тато віддав мамі на зберігання, витрати планували разом. А мій чоловік хоче свої гроші тримати в себе. Получається, що на спільні витрати ми скидаємося. Мені так незатишно. Тому мені страшно завагітніти: піду в декрет і лишуся без грошей?»

Чоловік: «В мого папи були гроші окремо, а в мами окремо. І вони вже 40 років разом. Для мене так нормально. Це моя внутрішня свобода – розпоряджатися своїми коштами. Не хочу випрошувати в дружини власні ж гроші. І під її контролем бути не хочу».

Пара соромиться прямо говорити про бюджет і тому матеріальна сторона сім’ї формується випадковим чином. Нормально все, що влаштовує обох. Чи то чоловік всі гроші віддає дружині і вона займається всіма покупками та платежами. Чи то обоє зносять свої доходи в одну шухляду і звідти кожен бере на свої витрати, порадившись із партнером. Чи то в кожного свої гроші і на стратегічні витрати скидаються, як от плата за квартиру, комунальні платежі, продукти, ремонт, поїздка на море тощо.

Чи то дружина заробляє, видає касу чоловікові і той технічно здійснює покупки. Чи заробляє лише один партнер. Аби лиш всім учасникам комфортно. А якщо хоч одному образливо? Тоді вихід один – обговорити і скласти сімейний контракт. Не говорити – саме не розсмокчеться. Накопичені претензії будуть токсинами просочуватися в стосунки у вигляді пасивної агресії (непрямої). Якщо все ж знайти сміливість поговорити чесно, то двоє люблячих людей з вищими освітами легко знайдуть компроміс прийнятний для обох.

Робота психолога – допомогти розгребсти емоції, котрі заважають почути один одного.

Пара ігнорує цінність регулярного відпочинку. Серед моїх клієнтів переважна більшість – трудоголіки, завзятість та почуття відповідальності котрих тяжіє до фанатизму. Це чудові люди, які регулярно накопичують багато втоми. Відпочивати один раз в рік на розкішному курорті – це гірше, ніж відпочивати щодня по 2-3 години, переглядаючи разом фільм, здійснюючи прогулянку пішки чи на велосипедах, тощо. Включати в своє планування улюблені заняття, активні прогулянки, спілкування, валяння на дивані – це дбати про екологію сімейного життя. Іноді пари ревниво відносяться для відпочинку партнера з іншими людьми.

Чоловік: «Дружина ображається, що я хочу з друзями ловити рибу, грати в більярд, пити пиво та говорити на свої чоловічі теми. А я почуваю себе ув’язненим. Вона сама не любить ні риби, ні більярду, ні пива. І мені не дає».

Дружина: «Він тікає до друзів, отже втратив до мене інтерес? Ми й так мало часу проводимо разом, я хвилююся через це». Або ось так:

Дружина: «Я в декреті з дітьми-погодками. Хочу хоч раз в тиждень все залишити і втекти до подруг в кафе, на пів дня. Чоловік не розуміє, вважає це моїми вибриками, що я не подорослішала і досі хочу гратися. Образливо дуже».

Чоловік: «Ми будуємо власний будинок. На вихідні я їду робити там ремонт, щоб ми скоріше переїхали в своє гніздечко. Я ж сам теж не відпочиваю, дбаю про нашу сім’ю, щоб ми мали своє. Невже неможна трошки потерпіти і не капризувати?»

Дружина: «Я вже три роки вдома 24/7, я не маю зовсім часу побути окремо від дітей і хатніх обов’язків. Мені вже так недобре, що не радує ніякий власний будинок».

Чоловік: «Але мені хочеться поскоріше переїхати. Шкода тратити один день на її вибрики». Неспівпадіння в питаннях дітонародження та виховання дітей. Вона завжди хотіла 2 дітей, а він – одну дитину. Або він хоче чим більше дітей, тим краще, а вона – спершу отримати ступінь доктора філософії. Відкрито свої бажання не обговорили і вже кілька років в пари «висить» прихований конфлікт і наростає роздратованість. Щодо виховання допомагає складання сімейного «Статуту» із обговоренням правил, що можна в нашій сім’ї, а що ні. Визначення чітких меж сім’ї – це ми, а де наші родичі.

Порушення психотерапевтичної функції пари – тобто наскільки ви друзі? Випадок із практики: «Вона хоче, аби він, слухаючи її переживання, відразу придумував кілька варіантів виходу із ситуації. І саме такий вид підтримки вона надає йому. Його ж бісять її непрохані поради. Він хоче, аби вона лиш слухала, приєднувалася до його переживань і співчувала. Ніяких порад. Саме таку підтримку він надає їй». Обоє невдоволені.

Або ось так:

Він: «Я хочу чути гірку правду, а не натяки».

Вона: «Мене ображає, як він безпардонно висловлює свою думку. Прошу пом’якше, недарма кажуть: «Правду слід подавати делікатно, як пальто. А не кидати в обличчя, як мокрий рушник».

Або ось так:

Вона: «Він постійно наді мною глузує. Звісно, мені боляче».

Він: «Я постійно намагаюся її розсмішити, зняти напругу. Але вона напрягається ще більше. Я ще дотепніше жартую – знову зворотній ефект»

Типові помилки комунікації в парі:

1. Ми-висловлювання (ми хочемо, нам не подобається, нас звільнили… замість я – він).

2. Невизначені висловлювання (обтікаємо ні про що конкретно, тоді є поле для дофантазовування)

3. Риторичні запитання.

4. Телепатія (вгадування, що він/вона думає чи подумає замість запитати прямо словами через рот).

5. Шантаж.

6. Приписування почуттів.

7. Подвійні взаємовиключні послання

Чим буде корисний сімейний психолог?

Тим, що побачить те, що пара по інерції не помічає. Тим, що виконає роль "перекладача" між тим, що говориться, і тим, що чується. І тим, що допоможе вам самим вибрати новий ефективніший поведінковий стиль в парі. А також терапії застосовуються найновіші техніки налагодження не лише комунікативної, а й сексуальної сфери.

Автор статті: Ірина Мороз, гіпнотерапевт, психотерапевт, психолог

Прочитати детальніше про психолога

(097)612-11-12

Вінниця, вул. Коцюбинського, 28, офіс 211