У черзі на дитсадок чекають три роки

30-річна Наталія Додон із Вінниці місяць тому віддала молодшу доньку 3-річну Катерину до дитсадка.

— Зараз туди беруть за електрон­ною чергою. Потрібно зареєструватися на спеціальному сайті, ввести серію та номер свідоцтва про народження. У Вінниці дітей ставлять на чергу одразу після виписки з пологового. Бо черга йде довго. Ми чекали три роки, — каже Наталія. — Не переймалися крутим садком. Вибирали, щоб був біля дому.

Зареєструвати дитину можна в один заклад. Завідувачка має телефонувати тим батькам, до яких підходить черга на сайті.

— Хабарів при вступі не ­давала. Батьки мають оплатити 500 гривень благодійного внеску та закупити канц­товари для дітей. Я принесла ­альбом для малювання, пластилін, фарби й іграшки.

Електронна черга до дитсадків діє четвертий рік. Її можна побачити на сайті міськради. Про набір додаткових груп чи відкриття дитсадків батьків повідомляють. Для цього вони в анкеті вказують контактні дані. Реєструють не за пропискою, а за бажанням батьків. Подібні черги працюють у Дніпропетровську, Києві, Хмельницькому, Рівному та Харкові.

Катерина відвідує вінницький дитячий заклад "Сонечко", у групі 38 дітей. Ходить більш як половина.

— У дитини хороша вихователька. В групі є кондиціонер, вікон на провітрювання не відкривають. За місяць донька ще ні разу не хворіла, — каже.

За відвідування дитсадка батьки платять 12 грн на день за харчування. На місяць — 200 грн. Додатково здають гроші на ремонт групи та закладу.

— Зараз купуватимемо іграшки, килим для ігрової зони та подарунки. Скидаємося по 300 гривень.

У родині Додонів троє дітей. Старший син 9-річний Артем — школяр. Середульша Вероніка ходить до підготовчої групи. Дітей до дитсадка готували.

— Спочатку водили на годину погратися з дітками, потім — на дві, згодом — на півдня. Якщо Артем не хотів — не вела. Але попереджала, що не зможу піти на роботу й купити йому щось смачне. Син любив дитячі сирки, тому заради них погоджувався йти у садок.

До дитсадка дитина повинна вміти ходити на горщик, одягатися, роздягатися, їсти, бути привчена до режиму дня.

— Звикати до садочка треба з року. Спочатку лишаю мале з кимось із родичів чи сусідів на годину-дві й так поступово на довше. Тоді малюк знатиме, що мама вернеться. Друга важлива умова — режим. Це заняття, гуляння на вулиці, сон і заняття, — розповідає Наталія. — Поступово привчають і до горщика, ложки, миски за столом. Бажано, щоб обід дитини складався з трьох страв, як у садочку. Порція має бути не більше дитячої долоні. Дитина повинна контролювати кількість з'їденого й навчитися не переїдати. Алергіків треба привчити, щоб нічого не брали в інших діток. А якщо беруть, класти в сумочку чи шафку.

Аби віддати дитину до школи чи дитсадка, обов'язкових щеплень не потрібно. Такий закон ухвалила Верховна Рада 2013 року. Для оформлення потрібна копія свідоцтва про народження та заява одного з батьків. Якщо щеплень немає, батьки пишуть заяву, що відповідальність за стан дитини беруть на себе.

— Дитину віддають до дитсадка не раніш як у два з половиною роки, — каже дитячий психолог 29-річна Ірина Сташок із Києва. — Навчальні програми у приватних і державних дитсадках однакові. Різниця — в ціні. Наприклад, державний садок у Києві обійдеться від 550 до тисячі гривень на місяць. Приватні — від 5 до 8 тисяч гривень. У приватному в групах до 15 дітей, не буде додаткових витрат, наприклад, на ремонти. Такі заклади краще забезпечені матеріально. Викладач може приділити більше уваги дитині. Садки сімейного типу — це щось середнє між державним і приватним. Там малі групи, по п'ять-сім діток, але навчальної програми немає. Вихованці цілими днями граються. Ще одна морока — носити їсти дитині. У таких садочках немає кухні, їжу там не готують.

Дитсадки потрібні не для навчання, а для соціальної адаптації.

— Дитина, яка не ходила в дитсадок, у школі часто хворітиме. Не зможе з іншими дітьми ділитися підручниками, буде соромитися підняти руку, — продовжує Ірина Сташок. — Діти, які відвідували садок, — активніші й упевненіші. Із дитиною можна займатися й удома, але вона повинна відвідувати гуртки — танці, плавання, малювання. Також мама має скласти план і графік занять, де буде малювання, арифметика, письмо, читання. Навчати читати починають із двох років. Часто замість виховання мама займається хатніми справами й лише кричить на дитину, щоб та нікуди не лізла. Такі діти пізніше починають говорити, ходити на горщик, вони замкнені в собі.