Десятки років у Леляках Жмеринського району корів випасали на колишньому військовому полігоні. Але днями громада дізналась, що таємно землі полігону були приватизовані, нові господарі перегородили дорогу шлагбаумом, б’ють стовпчики, ставлять паркани. Корів пасти ніде... І село “вибухнуло” люттю людей!
- Хто мав право людську землю роздавати? Як вижити, коли немає ні пенсій, ні зарплат, ні робочого місця? - емоції селян на зборах у Леляках зашкалювали. - Корова — це наше все: їжа, одяг, тарифи за газ, розходи на дітей... Пляшка “Моршинської” сьогодні коштує 13,5 грн, а така ж пляшка молока вдвічі дешевша на Привокзальному. Ледве виживаємо... А тепер як грім з ясного неба - наш полігон розділили на ділянки і продають.
Люди показували оголошення у газеті за липень 2015-го: “Продам 18 га, продам 4 га на полігоні у Леляках терміново!”.
- Сім років я прошу у сільради 10 соток - дарма! Поставила скирду соломи в полі, то погрожують мені штрафом. А де її поставлю? Біля хати землі нема! - обурювалась Оксана Набок.
Селяни скаржились на роботу Леляцької сільради, казали, що не проводяться загальні збори, що прийомний день лиш один на тиждень, що важко застати на місці сільського голову, що відсутня необхідна інформація.
- Наші хлопці воюють, їм навіть 10 соток не дають, а ми з дітьми не маємо за що жити! Сільський голова каже, що нам залишили глиняник і смітник для випасання корів... Там “убита” земля, її ніхто не хоче. Вимагаємо, щоб наші 104 га пасовища на полігоні повернули згідно листа обласної Держінспекції сільського господарства. Ми згодні платити оренду, вирубати корчі, посадити дерева, щоб коровам був холодок. Як не буде рішення на нашу користь — виведемо корів на переїзд і зупинимо весь рух транспорту! І тоді хай приїде до нас пан Президент і почує наш біль! - кричали схвильовані жінки.
-Живемо у прекрасній аграрній області, наш коровай був найзапашніший, наш цукор був найсолодший. А подивіться, що сьогодні на полях — ріпак, соя, соняшник... Технічні культури виснажують землю. Буханець хліба коштує 10 грн., ціни постійно ростуть. Серце розривається, чого ж ми мовчимо? -закликала Тетяна Богопольська.
Роз’яснення дав Юрій Сенько, завідувач юридичним сектором Жмеринської РДА:
- До 2002 року землями в межах територій розпоряджались сільські ради, а до 2012 року за межами населених пунктів розпоряджались РДА. З 2013-го землями розпоряджається Держземагентство, яке реформувалось у Держгеокадастр. Наголошую - жодного рішення по землі у Жмеринській РДА не прийняли без погодження і печатки сільської ради. У Леляках є сільський голова Бесараба і є заступник Дикальчук , питайте в них, кому роздали землю. Але знову-таки, якщо людина пройшла всі законні процедури, має державний акт на землю, то жодна інстанція цього не може відмінити. Скасувати має право тільки суд. В разі громадських протестів Вінницька ОДА обіцяла в межах закону блокувати через суд, прокуратуру і реєстраційну службу оформлення спірних ділянок та їхній перепродаж.
- Чи є такий закон, що кожна людина в селі повинна мати 2 га землі? - запитували селяни.
- Немає такого закону! - відповів юрист. - Є закон “Про особисті селянські господарства”, де говориться, що “...кожний громадянин України може мати у власності до 2 га землі”.
- Ваші землі ділили у Вінниці, така схема працювала по всій області. Вам треба терміново оформляти у Держгеокадастрі вільні ділянки під громадське пасовище. Якщо будете сидіти, то і цього не стане,-порадив Яків Парчевський з райуправління АПР Жмеринської РДА. - Обирайте оргкомітет, проплачуйте роботу землевпорядників і отримуйте офіційні документи на пасовище.