Меморіальну дошку на честь талановитого архітектора зі світовим ім’ям Владислава Городецького встановлено у його рідному селі Шолудьки на Вінниччині. Прах нашого земляка покоїться в далекому Ірані. Чому тамтешня влада не дозволила повернути його в Україну?
Свій подарунок землякам архітектора зробив киянин Дмитро Малаков. Він передав музею свою книгу «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Це вже друге видання ґрунтовного дослідження життєвої і творчої біографії архітектора. Воно вийшло у світ у 2013 році. Перша книга надрукована ще у 1999 році. Відтоді досліднику вдалося віднайти низку нових документів і фотографій про Городецького. У книзі йдеться про те, чому архітектор змушений був залишити Україну і перебратися до Польщі. Сталося це у 1920 році. Дослідник розповідає, що поляки згадують Городецького не тільки, як знаного архітектора. Він був ще й відомим експертом у мисливській справі. Є документи, що підтверджують цей факт. Останні роки життя Городецький провів у Персії. Залізничний вокзал у Тегерані побудовано за проектом нашого співвітчизника. Цей проект став останнім у його житті. У Тегерані знаходиться могила архітектора.
– Представники нашої держави на офіційному рівні зверталися до влади Ірану з проханням надати дозвіл на перепоховання праху Городецького, – каже Дмитро Малаков. – Влада Ірану відмовила. Пояснила відмову такими словами: «Городецький похований в іранській землі, він розчинився у ній і став її часткою. А землю Ірану ми не віддаємо нікому».
Найбільш відомі роботи Городецького знаходяться у Києві – будинок з химерами із скульптурами жаб на фронтоні та костел Святого Миколая. Загалом в Україні за проектом Городецького збудовано 30 будівель, до речі, саме стільки років архітектор проживав у Києві.