Вчора, 4 лютого, перестало битись серце, яке до останньої хвилини служило людям – учням, яких у нього за 56 років учительства набралось кілька тисяч, студентам, односельцям, світові…
Усього тиждень минув від того часу, коли Микола Васильович Карпенко разом з Президентом України Петром Порошенком у складі української делегації відвідав Польщу, зокрема – табір Освенцім, який довелось йому звільняти у далекому 1945 році. Зустріч з воєнним минулим,з буремною юністю сколихнула давні спомини.
Смерть забирає кращих. Ми щодня у цьому переконуємось, дізнаючись про загибель у боях на Сході мужніх українських воїнів. Їх патріотизм виростав на ґрунті розповідей, на життєвому прикладі таких людей, як Микола Васильович Карпенко. Він свято вірив у нашу Перемогу і в світле європейське майбутнє України.
Своє 90–річчя ветеран Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин м. Гнівані, Учитель з великої букви Микола Карпенко відсвяткував 7 листопада 2014 року. На сотому десятку відійшов у вічність, як приклад героїчної долі, незламного духу, безмежного патріотизму і працездатності.