Минулого тижня Верховна Рада під шаленим тиском громадських активістів нарешті ухвалила найрадикальніший за всю історію свого існування закон про люстрацію. За значенням для майбутнього України його мало з чим можна порівняти. А своє очищення пострадянська Європа почала одразу після повалення Радянського Союзу. Закони про люстрацію передбачали вигнання з влади радянських функціонерів і КДБістів. Скрізь процес був надзвичайно болісним і довгим, але з огляду на результати, вкрай кориснимю Наприклад, щоб створити працююче люстраційне "сито" Польщі знадобилось 10 років: з 1997-го по 2007-й. Воно діє дотепер. До люстраційного бюро Інституту національної пам'яті надійшло 300 тисяч запитів для розслідування. 45 тисяч владців були змушені піти з посад. Люстрацію по-чеськи вважають еталонною. Вона почалася у 1989-му. Активний люстраційний процес тривав перші 5 років: розглянули 303 з половиною тисяч справ. Люстрація триває і досі. Посад позбулися понад 15 тисяч людей. Німеччина була вкрита більш ніж півмільйонною мережею сексотів "Штазі". Процес очищення вдалося зрушити лише героїчними зусиллями громадських активістів. Люстрація почалася у 1989 і подовжена до 2019. Через перевірку відомства з управління архівами "Штазі" провели близько півтора мільйона людей. Портфелем поплатилися 55 тисяч осіб. Хартію свободи, що запроваджує люстрацію, грузини ухвалили лише три роки тому. Але чистити держустанови почали вже 10 років тому: з 2004. Тоді президент Саакашвілі за кілька тижнів розігнав майже всіх правоохоронців. А решті держслужбовців поставив дві умови: вільна англійська і диплом західного вишу. Під люстрацію від Саакашвілі у маленькій Грузії підпали близько 120 тисяч чиновників.