Одразу обійду усілякі прийоми і не буду тримати інтригу (кому цікаво, той все одно додивиться до кінця) - під Книжкою нічого з того, що розповідають, немає. А все що й колись було... Та там і не було нічого! Хоча й могло. Початок "екскурсії" видався досить банальним. Через звичайний коридор, поворот направо, двері, роздягальня слюсарів, трохи сходами вниз - і ми в тепловузолі, з якого керують обігрівом величезної "Y"-образної будівлі. Відчутних таких розмірів тепловузол! Зал з висотою стелі більше п`яти метрів, все гудить, шипить, стіни переплетені гарячими трубами.
Далі починаємо петляти коридорами, то вліво, то вправо. Провідник Микола Драпалюк, який тут працює з початку 90-х (читай, з самого будівництва "Книжки") раз за разом закликає йти навприсядки і берегти голову - до невисокої стелі додаються ще й численні труби теплопостачання і вентиляції.
Каже, раніше тут на човнах плавати можна було, в деяких коридорах води було більше метра. Це все через річку Калічу, десь звідси вона починається. Відкачували щотижня. Тепер вода впала, але все одно "на стрьомі" - старі труби, грунтові води, кабелі високої напруги в підлозі (чомусь) - підозріла комбінація.
І ось, ще трохи і перед нами величенький такий зал з кількома дверима. Одні ведуть до сходів аварійного виходу, одні ще кудись, а з одного боку - двоє однакових дверей. Яким же було розчарування, коли стало зрозуміло, що це і є те саме бомбосховище. Якось таке не вписувалось у мої уявлення про нього ще з дитинства, коли, під гул сирен цивільного захисту, мені розказували про сховище (не те, щоб постійно під гул сирен, зрозуміло, але це був як привід розказати. До речі, якось треба глянути на ці сирени)."Бом" і "Уб" - ось так від руки ледь помітною білою фарбою по жерстяній обивці позначили цей об`єкт.
Але побачене зсередини дещо згладило розчарування. Видно, щось тут таки мало бути. Справа в тому, що тоді, на початку 90-х, ніхто так і не оформив об`єкт як бомбосховище, на паперах воно значилось складами цивільної оборони. А приміщення немале - 830 квадратних метрів. Це приблизно як середньостатистичний супермаркет типу "ЕКО" чи "Сільпо".
Але тут вже нікого ховати не збиралися. Союз розпався, ворогів не стало і згодом приміщення "підшуршали" і здали в оренду нічнику "Курсалю". Про це, думаю, всі знають.