Нашим хлопцям потрібні не так гостинці, як увага, турбота про них. У кожній палаті ми спілкувалися з Героями, вислуховували їх розповіді. Вони вражають своїми силою духу та оптимізмом і зворушують до сліз своїми життєвими історіями. Адже деякі чоловіки втратили на війні усіх рідних і тепер найбільше переймаються тим, що через поранення не зможуть помститися ворогові за смерть рідних. Кожен з них - це справжній Герой. Але зараз їм потрібна наша підтримка і турбота, - продовжує Наталя Черниш. - І я пишаюся своїми односельцями, які відгукуються на всі наші прохання, допомагають війську, підтримують поранених. Ми маємо бути тим надійним тилом, за який не буде соромно нашим Героям, які нині захищають Україну від російських загарбників.