СУДИТИ НЕ МОЖНА ВІДСТУПИТИ або все про «нашумівший» законопроєкт щодо посилення відповідальності військових

Редакція сайту 0432.ua дякує команді ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ" за надану консультацію.

13 грудня 2022 року законопроєкт № 8271 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойових обставинах" проголосований Верховною Радою України та направлений на підпис Президенту. А вже 15 грудня була опублікована петиція з проханням до Президента Володимира Зеленського (https://file.liga.net/persons/vladimir-zelenskii) ветувати законопроєкт. За добу вона набрала вже понад 25 000 голосів (за необхідних для розгляду 25 000).

Попри законодавчо встановлений строк у 15-ть днів для підписання законопроєкту або ж повернення його на доопрацювання, останній станом на 03.01.2022 року залишається НЕ підписаним та перебуває на розгляді у Президента.

Таким чином, якщо новий закон буде все ж таки прийнято, то військовослужбовці будуть отримувати реальні, а не умовні терміни відбуття покарання чи покарання у вигляді штрафів , що відбувається станом на сьогодні. 

Принагідно варто зауважити, що з початку повномасштабної агресії РФ, з 24 лютого 2022 року, - українськими судами винесено не менше півтори сотні вироків за злочини «проти встановленого порядку несення військової служби». 

Принаймні стільки вироків можна знайти в Єдиному реєстрі судових рішень. Абсолютна більшість з них засекречені. Однак ті, які відкриті, дають розуміння, що суди доволі часто застосовують пом'якшення чи умовні терміни до обвинувачених військових.

Законопроєкт № 8271 є доволі неоднозначним та отримав чимало критики в свою сторону. Більш того, більшість правозахисників вважають його каральним, невиправданим в реаліях сьогодення та прогнозують виключно негативні наслідки його прийняття.

Також, доволі слушним є думка Головнокомандувача ЗСУ Залужного Валерія відносно необхідності прийняття зазначеного закону:  «Армія тримається на дисципліні. І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а "відмовники" можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо. Більше того, і це ключове, оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною».

Мушу відмітити, що ці питання, дійсно, критично важливі та потребують законодавчого вирішення.

Разом з тим, даним законопроєктом, не мою думку, не враховано певні об’єктивні обставини, внаслідок чого положення останнього й не можуть бути застосованими в сьогоднішніх умовах. Так, слід визнати, що під час масової мобілізації багато військовослужбовців мають мінімальну військову підготовку та морально не готові до реалій війни. Це й стосується командирів, які не завжди володіють достатнім рівнем управлінських якостей. Це в своїй сукупності має наслідком, що військовослужбовці вчиняють злочини (такі як, самовільне залишення військової частини, непокора, дезертирство тощо) саме внаслідок недостатньої професійної та моральної підготовки як керівного складу, так і рядових військовослужбовців.

В контексті цього, зверну увагу, що в Збройних Силах України відсутня система післяопераційного аналізу за стандартами НАТО, тобто якісна та швидка експертиза командних рішень, і тому визначити, які події обумовлені діями противника, а які обумовлені злочинними намірами, у більшості випадків просто неможливо.

Також даним законопроектом не враховано, що в Україні у повній мірі відсутня військова юстиція. Таким чином, відсутні будь-які спеціалізовані повноважні органи здатні здійснювати розслідування таких злочинів та визначення відповідного та достатнього покарання. Крім того, відсутні й спеціалізовані військові суди, які були б здатні здійснювати на належному рівні розгляд таких справ.

Окрім того, авторами проєкту закону не зазначено та не наведено жодних переконливих обґрунтувань наявності суспільно небезпечних наслідків від скоєння визначених злочинів, щоб «обтяжувати» і так немалі санкції.