«4-річний син щоранку цілує фото батька»: на Вінниччині чекають з полону морпіха, який захищав Маріуполь

Уродженець Вінниччини Віталій Дячук захищає Україну з 2013 року. Повномасштабне вторгнення РФ чоловік зустрів у Маріуполі. Разом з побратимами намагався прорватися з оточеного заводу Ілліча, але у квітні потрапив у російський полон. Сім місяців на повернення морського піхотинця очікують дружина та чотирирічний син, разом з матір’ю і тещею, які по “крихтах” збирають інформацію про захисника.

Про це йдеться у сюжеті “Суспільного”.

Віталій Дячук військовослужбовець 36 окремої бригади морської піхоти. Починаючи з 2013 року, чоловік має чимало нагород та відзнак, які його дружина вивезла з-під обстрілів з Миколаєва. Наразі жінка, син та теща проживають на Вінниччині у рідному селі захисника - Качківці Ямпільської громади.

“Пам’ятаю, як о сьомій годині ранку Віталій телефонує і каже: “Збирайтеся і їдьте в село до моєї мами - у Вінницьку область, бо почалася війна”. Зв’язку не було, тому він ризикував життям, щоб кожні три дні зв’язатися з нами. Для цього вилазив на різні багатоповерхівки. Я питала, як він, що їсть, чи всі живі та хто поранений”, - каже дружина військовополоненого Інна Дячук.

6 квітня, щоб убезпечити сина, жінка вирішила виїхати за кордон. Того дня вона розмовляла з чоловіком востаннє.

“Таке відчуття, що він тут і ти його покидаєш. Ми поїхали до Румунії - в Бухарест. Чоловік запитав, де саме, щоб знати де нас потім шукати. Ми поспілкувалися, він сказав: “Усе добре, не переживай, скоро зустрінемося”. Наступного дня чоловік написав: “Сонечко, привіт! Як ви там, де ви? Я живий і здоровий”. Потім 17 днів повної невідомості та лише на Великдень з соцмереж дізналася, що коханий перебуває у російському полоні”, - продовжила розповідь жінка.

До неволі Віталій потрапив, коли з побратимами йшов на прорив із заводу Ілліча. Спочатку чоловік був серед зниклих безвісти, аж потім із Головного управління розвідки підтвердили, що він у полоні. Втім, російська сторона і досі це не підтвердила. Будь-яку інформацію “по крихтах” жінка збирає сама.

З кожним обміном полонених Інна Дячук сподівається побачити прізвище свого коханого та будь-кого, хто може хоч щось про нього розповісти. З останнього листування захисник просив дружину приїхати у його рідне село у Ямпільській громаді. Тепер жінка разом із сином та матір’ю проживають тут з родиною чоловіка.

“Мені розповідали, що він молодець і справжній Герой. У той час, коли багато хлопців лежали пораненим, то коханий намагався усім допомогти та підбадьорити”, - додала Інна.

Чотирирічний син захисника, як і батько, мріє стати оборонцем. Однак хлопчик і досі не розуміє, де його тато та що таке полон.

“Чекаю, дуже чекаю. Так хочу його обійняти”, - зітхаючи сказала мати військовополоненого Ніна Дячук.

Не втрачає надії й чотирирічний син Віталія Дячука. Кожен свій ранок Тимур починає із вітання з татом. Хлопчик цілує фотографії батька та спілкується з його світлинами.

Джерело: https://vinbazar.com/