ЯК ПРАВИЛЬНО ПРИЙНЯТИ СПАДЩИНУ: консультація адвоката Малика О.В.

 Заповіт — правовий документ, зроблений у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина ( заповідача ) на випадок смерті про належне йому майно. Заповіт – це є остання воля спадкодавця, він (спадкодавець) має право визначити коло осіб, які отримають його майно після його смерті.

Спадкодавець може визначити спадкоємцями як фізичних (не обов’язково тільки родичів), так і юридичних осіб.

ВАЖЛИВО!

Незалежно від того, чи є згадка про це у заповіті, є особи, які мають право на частку у спадщині, до них відносяться:

· малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

· непрацездатна вдова / вдівець;

· непрацездатні батьки.

Вони успадковують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

У заповіті можна вказати й тих осіб, яких заповідач позбавляє права на спадщину, причому без обґрунтування причин.

Заповідач може передати всі права та обов’язки, які йому належать, або лише певну частину.

Якщо якусь частину спадщини не охоплено заповітом, то право отримати її мають спадкоємці за законом відповідно до черги.

У заповіті також можна прописати, де особа бажає бути похованою, певні особливості ритуалу поховання або дати доручення щодо розпорядження певними особистими паперами заповідача тощо.

Для початку потрібно підготувати заяву про прийняття спадщини, подати її слід до нотаріальної контори (державної або приватної). Важливо! Заява має бути подана за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім місцем проживання спадкодавця. Якщо ж так трапилось, що місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження нерухомого майна, за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Варто зазначити, у випадку, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем автоматично приймає спадщину з однією умовою: якщо протягом 6 місяців не заявив про відмову від неї.

До мене на консультацію часто звертаються громадяни з наступним питанням: «Що робити, якщо пропустив строки вступу в спадщину?». Законом чітко встановлено строк для прийняття чи відмови від спадщини — шість місяців, відлік часу починається з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або дня, з якого спадкодавець оголошується померлим.

Якщо раптом спадкоємець пропустив цей 6-місячний термін і не прийняв спадщину, що йому робити в такому випадку? У такому випадку спадкоємець може подати заяву в нотарільну контору про прийняття спадщини за місцем її відкриття, однак спадкоємець має отримати письмову згоду всіх інших спадкоємців, що вже прийняли спадщину.

Якщо ж такої згоди потенційний спадкоємець не отримав, але пропустив 6-ти місячний строк з поважної причини, суд може надати йому додатковий строк, щоб він встиг подати заяву на прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом 6-ти місяців.

Заява про відмову від спадщини також подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Важливо. Відповідно до Цивільного кодексу України спадщина як за законом, так і за заповітом, приймається вся повністю й без застережень. Тобто не можна прийняти будинок у спадщину та при цьому не прийняти автомобіль або відмовитися від грошового боргу. Тут діє правило: або все, або нічого.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Насамперед, необхідна заява спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому законом порядку.

Крім цього, необхідно підготувати наступні документи:

- Свідоцтво про смерть спадкодавця;

- Паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- Докази родинних (або інших) зв’язків із спадкодавцем;

- Документи, які підтверджують, що майно, яке передається у спадщину, дійсно належало спадкодавцю;

- Квитанція, яка підтверджує плату за видачу свідоцтва про право на отримання спадщини.

- інші документи.

Відповідно до статті 1249 Цивільного кодексу України секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.

Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.

Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки.

Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться вище).