«Добрий вечір тобі, вільний пролетарю!
Нова радість стала, яка не бувала:
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився!»
Радянський Союз не терпів "дурман церкви" і з перших днів свого існування робив усе для того, щоб викорінити "попівські байки", які не давали трудящому класу йти прямим соціалістичним шляхом.
Більшовицька ненависть до релігії торкнулася і колядок та щедрівок, які активно перероблялися на червоний кшталт та завзято прищеплювалися у нестійких у релігійному плані районах. У першу чергу – в Україні.
Добрий вечір тобі, вільний пролетарю!
З приходом до влади більшовики прагнули найскоріше втілити в життя так звану культурну революцію, основними напрямками якої бачили боротьбу з безграмотністю та антирелігійну пропаганду.
"Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобон", - йшлося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.
Володимир Ленін при цьому називав релігію одним із найголовніших проявів пережитків, а участь у релігійних обрядах вважав несумісною з перебуванням у лавах партії.
Щоб витіснити релігійні забобони зі свідомості людей, писав він, "необхідно на місце релігійного світосприйняття поставити струнку комуністичну наукову систему, яка охоплює та роз’яснює питання, відповіді на які до сих пір селянська робоча маса шукала в релігії".
Уже в квітні 1923 року XII з’їзд РКП(б) приймає резолюцію "Про постановку антирелігійної агітації та пропаганди", якою фактично передбачалося повне викорінення народних звичаїв святкування, в тому числі "так званих музичних творів на релігійно-біблейську тематику".
Натомість пропонувалося збільшити видання науково-популярних книг, розширити усну пропаганду, запровадити антирелігійну освіту в шкільній системі, а також ввести "свята та звичаї, які б відповідали вимогам соціалістичного культурного будівництва".
Засукавши рукави, партія взялася до справи. Як наслідок, приміром, активно запроваджувалися звіздини (на противагу церковним хрестинам), антирелігійні обряди поховання (з зіркою на надгробку замість хреста).
Широко святкувалося так зване комсомольське Різдво, яке мало відвернути молодь від святкування релігійного свята і фактично було демонстраціями з транспарантами та червоними прапорами. Подібні свята закінчувалися антирелігійними мітингами, на яких спалювали опудала богів усіх релігій.
Проте, якщо святкування справжнього Різдва чи Нового року, приміром, ще можна було розцінити як саботаж та заборонити (що повсюдно і робилося), то колядки та щедрівки вбити було неможливо.
Тому їх почали просто переробляли на радянський манер, викреслюючи будь-які згадки про Віфлеєм та біблейських персонажів.
На Вінниччині побутувала така радянська колядка:
Коляда, коляда, дай, бабо, пирога,
Як не даси пирога, візьму вола за рога
Та приведу на поріг та викручу правий ріг,
Буду в ріг трубити: буржуям не жити!
(записано у 1929 році у селі Котюжани)
Музикознавець Павло Ващенко зазначає, що радянська влада, "прагнучи повністю викорінити дух Різдва і його ганебне релігійне спрямування, змінювала не тільки тексти, але й навіть темпоритм мелодій – замість оригінального "dolce pastoso" (італ. "ніжно, м’яко", - ред.) їх виконували "pateticamente" (італ. "патетично, героїчно", - ред.) тощо".
"Це, на думку цензорів, мало остаточно викорінити релігійний блуд з голів українців", - додає науковець. Наприклад, у Кременчуцькому районі у 1929 році було зафіксовано таку спотворену різдвяну пісню, що після переробки стала більше схожою на гімн:
Да звізда ясна возсіяла,
Всему світу путь показала.
А труба звучна затрубила,
Всіх трудящих розбудила.
Всіх трудящих докупи зібрала.
Путь трудящим показала.
Всему миру трудящому
Царство жизні вказала!
Певно, найбільше від антирелігійної кампанії Рад "дісталося" одній з найвідоміших українських колядок "Нова радість стала".
"Христос, який родився і з Діви воплотився", Небесний володар, пастушки з ягнятком, що "на колінця припадають, Царя-Бога вихваляють", були з пісні безжалісно викреслені. Натомість з'явилися диво-варіанти:
Нова рада стала, іще небувала:
Над землею звізда ясна ввесь світ осіяла.
Зоре ж наша, зоре, червоная зоре,
Словом серце зогріваєш, ти темряву скрізь долаєш.
Ой та й над містами з червен-прапорами,
Засяй же їм, прекрасная, наша зоре червоная!
На Вінниччині у 1928 році було записано наступну трактовку:
Нова радість стала, яка не бувала:
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився!
Втім, як би не вичавлювали українські колядки та щедрівки з пам'яті, вони живуть, бо народ є мудрішим за будь-яку партійну ідеологію.
Пісні, які славлять голів колгоспу, ланкових чи комбайнерів (що саме по собі непогано, але навряд чи має стосунок до релігійних і обрядових співів), залишилися в минулому, а в українських оселях сьогодні лунають старі колядки та щедрівки, які пережили десятиліття радянського абсурду.