Новий Кримінальний кодекс впровадив спеціалізацію "дитячий суддя", яка зобов'язує справи неповнолітніх розглядати поза чергою.
Про дитяче правосуддя йдеться у спецпроекті ТСН "Обережно! Діти". Керівник управління пенітенціарної служби України в Києві та області Олександр Сайко каже, що люди за незначні злочини не повинні перебувати в тюрмах, які і так переповнені. Проте українські суди перевантажені справами. На вивчення дитячої долі за таких обставин українські судді мають інколи максимум півгодини. За такий час встигнути зрозуміти чи дитина дійсно злочинець, якого виправить лише тюрма, чи просто жертва обставин - судді встигають не завжди. Про спеціальних дитячих суддів в Україні говорять уже давно. Це практика більшості європейських країн. В Україні досі лише деякі суди мали такий розподіл, більшість дитячих справ розглядалась у загальному потоці поміж дорослими злочинами. Голова білоцерківського суду Володимир Санін - один із перших дитячих або так званих ювенальних суддів України. Каже, що найважче в Україні - іти проти звичних рішень суду і давати дитині за незначні злочини навіть не умовне, а ще менше покарання. Досвідчений дитячий суддя в Україні, зокрема, радить своїм колегам застосовувати замість покарання дітей процес примирення із жертвою злочину, так звану медіацію. Майже 90% після такої бесіди повторних злочинів не вчиняють. А в Європі судді дуже креативні. Приміром, молодих неонацистів засудили до візиту у відомий концтабір чи до відвідування мечеті. Мовляв, треба дивитися, які "ліки" потрібні дитині, аби не відправити її до в'язниці. Проте, правозахисник та психіатр Семен Глузман каже, що судді не можуть бути лікарем-психологом і експертом із усього.