Найнижча жінка України - вінничанка. Лікарі хотіли зробити з неї піддсолідного кролика

Вже 40-річна мешканка Вінницької області Світлана Шевчук має зріст 79 см і діагноз "вроджене недорозвинення кінцівок, деформація грудної клітки". “Дитина” благає про допомогу.

Коли батько побачив дитину, яка мала недорозвинені кінцівки, він не забарився і відмовився від неї. У надії на допомогу немовля повезли до Києва, де лікарі запропонували трошки "підлікувати" пацієнта. 

-Хвороба невиліковна, але ми їздили до Вінниці в лікарню Пирогова і в клініку Амосова у Київ, - говорить мати Надія Пасічник - У “Амосова” пропонували здати дитину, але ми відмовилися. Іншими словами, хотіли зробити з неї піддослідного кролика .
Пані Надія зізнається, що доглядати за дочкою складно, але : "Моя дитина, яка є, така є.” 
“Дитина” не безпомічна
40-річну Світдану у родині все так само називають дитиною, якою пишаються та без якої не уявляють свого життя.
-Дуже радий, що вона є, бо без неї я не можу. - каже 90-річний дідусь Іван - Вона така слухняна, чесна, прекрасна дитина. У дитинстві я купив їй абетку і змушував читати. Що потрібно було, я їй показував, і ніхто її не вчив, крім нас. Так вона навчилася читати і російською, і українською мовою.
Але читає вона не тільки звичайним способом, а й у перевернутому догори ногами вигляді, також пише задом наперед, плете бісером та навіть була інструктором в школі євангелістів "Еммаус", де допомагала дітям вивчати Біблію.                     Весь час Світлана проводить лежачи на спині, та це не означає, що вона безпомічна.  Вона сама їсть, перегортає сторінки книг, добре розуміється на використанні ноутбука, планшета та телефона. Бувало, приходили сусіди та питали, як розблокувати телефон чи щось подібне, і вона їм допомогала.


Світлана радіє, що жива, і щиро усміхається.
- Найбільше я люблю гуляти на вулиці і розмовляти з людьми, - з усмішкою говорить Світлана -  Дізнаватися, як у них справи, але на жаль бесіди виходять короткими.
На прогулянки її вивозять на старій колясці, якістю якої Світлана вкрай незадоволена. Тому у неї є мрія отримати нову, з автоматичним управлінням. На сьогоднішній день справа зрушила з місця: вже уточнено розміри коляски. Але хто буде її проектувати, за які кошти, і коли вона буде готова, поки що невідомо.Порожні обіцянки чиновників . Забута державою.                                  -Держава зовсім про мене забула, - каже вона, - тому що я маю право 50% знижок  на комунальні послуги, а на ділі їх зовсім немає. Цілий рік я тільки тим і займаюся, що пишу владі: Порошенко, Гройсману, народним депутатам та їхнім радникам, але ніхто мені не відповідає.
Також вона каже про обіцянки допомогти від члена депутатської фракції партії " Блок Петра Порошенка" Юрчишина. Який повинен був їхати до неї ще з 1 квітня. Але до теперішнього часу тільки й робить, що змінює дати. Жінка чекає, щоб хоч хтось із депутатов приїхав і пояснив їй, чому вона не може користуватися своїми пільгами.
Мене перепродають
- Мене знімав канал "1+1", але так і не показав, і де мій сюжет - зрозуміти не можу, - розповідає Світлана - Мене знімав і "СТБ", але в ефір це вийшло на каналі "Україна", виходить, що мене перепродають один іншому. Один знімає, другий показує. Залишається надія на " Стосується кожного"​, куди я буду їхати 27 листопада.
Життя онлайн
- Її життя побудовано на інтернеті. - говорить мама про Світлану - Рано прокинулася і снідала чи ні, а в інтернет полізла. І так цілий день та вечір.
- Роутер вмикаю і вимикаю сама. - вступає в бесіду дочка - Телефон заряджаю сама і телевізор вмикаю теж сама. 
Світлана навіть продемонструвала, як вона це робить.

Також вона активний користувач соцмереж "Фейсбук" та " ВКонтакте" . Число друзів на яких 1400+ і 900 + , що свідчить про неабияку популярність.
З цього приводу Світлана каже, що багато спілкується з іншими, адже їй це цікаво.
Книга Рекордів
У листопаді 2015 Національним Реєстром України Світлану визнали найнижчою жінкою країни. Її зріст склав всього 79 см .
Наприкінці зустрічі журналіст запитав, як Світлана збирається жити далі, на що отримав відповідь:
-Боротися і жити, сподіваючись на краще. За те, що я досі жива, дякую Богові.